Я не можу сказати, що Ви молодець, бо цілий вірш Ви, як у сні, втолковуєте, що все повторення, і тільки в кінці, ніби проснувшись, два рядки заклику. По Вселенських законах людина живе тут і зараз. Вчора вже пройшло і змінити його не можна, а завтра, тобто майбутнє може і не наступити, один Бог знає, що буде завтра. Люди самі собі видумали це світле майбутнє і, заносячи ногу у завтра, не знають куди попадуть, і що з ними буде, це коли мислити в контексті Вашого вірша.
Не думаю, що тут щось можна радити, але знаю одне, якщо ваше серце не йокнуло, то хай він стелеться килимами, прихиляє небо, він не той принц чи, може, не той кінь...
Гарний вірш,п.Наталю, мудрі слова, але в житті набагато все складніше, а надто в Україні, бо тут скільки люда - стільки й чуда. Важко розібратися хто з тобою, а хто проти, бо тут, ніби тебе піддержують, з тобою погоджуються, а через пару хвилин змішають тебе з болотом, та ще й висміють. Кожен має свою корисну думку і головне, вважає її правильною, і поступатися, терпіти ніхто не хоче.
Непорозуміння виникають, бо людина сама собі створює проблеми, та й тривожитися за світ нема сенсу, бо ми не володіємо ні силою, ні вмінням, щоб хоч щось змінити, а ось змінитися самим - нам під силу і коли ми змінимось, то і світ навколо нас зміниться.
Не знаю як ви, дорогі співрозмовники, а я, всі ці непорозуміння, біди і смерті приписую тільки одному суб'єкту, бо людиною назвати його мені чомусь не хочеться. В кожній країні, як і в сім'ї, є свої неполадки, але від того війни не спалахують. Люди розуміють, що погарячилися і, остивши, знаходять компроміс, а ось загарбник на компроміс не іде, бо він одержує насолоду від людського страждання, бо він відчуває свою "могутність" і забуває, що всі ми під одним Богом ходимо.
Загалом з Вами можна погодитись, що дитина - це продукт сім'ї, вулиці, школи, але чи запримітили Ви, що останнім часом діти якісь особливі, не всі звичайно, але багато дітей дуже розумних, не по літах розвинутих все більшає.
Прославляє ясне сонце, Що заглянуло в віконце І гукає їм звисока, Що прокинулась сорока, А біленькі й зозулясті, Голошиї і хвилясті Курочки у крикуна Сплять, неначе з будуна...
"Їх мільйони життів у руках однієї людини," - правдиво сказано. Що вмирають щодня, щогодини На просторах всієї землі, Хто відкрито, а хто у імлі, Загубивши і тіло, і душу Колись чисту рибацьку, пастушу... І, лиш примха одної людини Всіх у землю кладе молодими...
Так жінки себе виправдовують, втішають і підбадьорюють. Одним словом - не падають духом. Переклад непоганий, хоч в оригіналі, Ви звернули увагу, рима видержується.
Я розумію, що поети - неперевершені романтики і в своїх витончених ідеях виношують нові слова, але нівелювати усталені - недопустимо. Суть - це одне, а суття - шок.
Наше життя - філософське і дуже різноманітне. Люди люблять доказувати своє верховенство навіть у тому чого вони не зовсім розуміють, хоч би взяти нашу Раду, тут скільки люда - стільки й чуда, тому й нема консенсусу. Я не виняток і тому вважаю, що Ви неправильно ставите наголос у своєму вислові "Зло не вибираєм добровільно.", тут головне слово "вибираєм". У нас дійсно є це право вибору і в житті ми не раз з цим стикаємось. В більшості своїй люди зла не вибирають, але є ті, які добровільно вибирають зло; убивці( до них можна приписати, п'яниці, наркомани), маніяки. Вони всі свідомо роблять зло. Таких категорій є більше, та не буду займати час. Тепер щодо " що таке щастя.", а Ви так і не пояснили, що ж воно таке щастя? Ви пишете, що ми не розуміємо і плутаємо із "страстями"(рос.) пристрастями. Ну, а що таке пристрасть, як стверджує інтернет -Пристрасть - це суттєва сила людини, що енергійно прагне до свого предмета. В школі ми прагнемо гарних оцінок, далі - прагнемо любові, далі - дітей, дім, машину, отже виходить, що наше все життя складається із пристрастей, а старість і смерть - це неминуче, - Ваші слова, і всі про це знають, нехай не з дитинства, із зрілих літ, а пристрасті в житті від того не вщухають. Тепер щодо зло і щастя - це два зовсім різні поняття і порівнювати їх нема сенсу, бо людина, будучи безмежно щасливою, готова вибачити, в деяких випадках, навіть велике зло, не говорячи вже про мале. І чому Ви думаєте, що людина оминає своє щастя і спішить померти. На мою долю випало пережити немало щастя, а ще більше горя, і мені не вдалось щось обійти, і тут я погоджуюся із п.Борисом - що написано пером - не об'їдеш і волом, хоч тепер вже волами і не їздять...
Вселенський сенс життя - жити весело і не заважати жити іншому. По Ваших словах,п.Борисе, виходить, ми маріонетки.Тоді, як Ви поясните право вільного вибору дарованого Богом.
Пане Борисе, Ви знаєте хто така Росія, а чи знаєте, що та Росія вже давно готовилася до того що твориться в світі, маю на увазі політику і ефір, який вона засмітила своєю брудною брехнею. Ми дійсно пасем задніх, бо ніяк не можемо вилізти із тих кабальних умов у які поставила нас все та ж Росія. І якщо комусь здається, що це так все швидко і красиво можна все зробити, то він дуже помиляється, хоч би взяти трансляцію каналів чи мовлення, ми його не мали, бо московські ставлиники про таке і не задумувалися. Їх вчили грабувати з метою наживи і кланятися "царю", а тепер, коли вже справа до того дійшла, то нам треба ставити цю трансляцію на Захід і на Схід. Для нас нагальніше Схід, тому будують там вишки, передавачі і все інше,якого ох, як не вистачає, бо гроші про які Ви говорите, то крапля в морі. Сьогодні виділили, напланували, але з такою інфляцією їх завтра тільки половина.Корупція наша вже починає оглядатися, бо почали бити по руках, а як виведуть лад із судами, то діло піде швидше. Щодо того чи знають про нас, чи ні то хочу Вам заперечити, бо будучи в союзі нас всі ототожнювали з Росією і дійсно нічого не знали, але тепер нас уже знають, особливо завдяки спортсменам і різним програмам, як наприклад, Світ навиворіт.Нами стали цікавитися бізнесмени і просто люди, які самотужки вивчають нашу мову. У нас в Україні тільки на тому тижні було три форуми на яких були присутні зарубіжні гості багатьох країн світу. Україна зі скрипом, але все ж посувається вперед і це дуже радує.
Такий обнадійливий, веселий початок - душа радується і навіщо Вам в кінці здалася та політика?... Знаєте, вже починає злити те, що ми повторюємо, як мантру - порядку в країні нема. Його ще довго не буде, бо ми самі його не хочемо. Є такий вислів про стакан на пів порожній і наповнений, так от ми - бездонна бочка, скільки нам не давай все мало. Ми не вміємо приймати ту малость, яка є запорукою великого. Ми не вміємо радіти досягненням, хоч незначні, але вони є на сьогоднішній день. Ми не сприймаємо світла, зате залюбки борсаємося в темності.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('