Сб, 23.11.2024, 12:49
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Свідок


Середина серпня 2015 року.

Іноді у справах їздимо з чоловіком потягом, чуємо різні розмови між людьми, які часто зводяться до останніх подій на сході України. Я давно вже придивлялася до жінки, яка часто їздить до Куп’янська на базар, продавати сільгосппродукти. Вона з’явилася в нашому селищі недавно.

Раніше я її не бачила. Ми опинилися з нею в одному купе. Розговорилися. Познайомилися. Звати її Валентина Михайлівна. На вигляд їй було не менше сімдесяти років. Не красуня, але інтелігентна, струнка, охайна, освічена жінка. Приїхала вона 23 січня 2015 року до Кості Стоцького, мого колишнього учня. Це була його двоюрідна бабуся, рідна тітка його покійної мами Віри Степанівни. Приїхала вона з Авдіївки разом із своєю хворою сорокавосьмирічною донькою, якій необхідна була операція (підозра на онкологію).

Звісно, ми поцікавилися, що зараз відбувається в Авдіївці. І почули розповідь від свідка, який пережив справжні жахи. Все починалося на Донбасі з підготовки людей до цих подій. В місті з’явилися якісь нові люди, які намагалися всім втовкмачити, що владу в Києві захопила фашистська хунта, «бендеровці». Наобіцяли золоті гори, давали гроші (70 гривень) тим, хто стояв з «триколором» і кричав «Росія!». І от мають, що мають. Тепер, як тільки хто виявляє своє незадоволення «владою» (читай «терористами») ЛНР і ДНР, їх утихомирюють гумовими палицями, автоматами. Взимку не було світла, газу. Холодно. Всі ходили з свічками, без кінця бігаючи до підвалу. Одного разу у вікно квартири влучив снаряд і вилетів у друге вікно. Жінка ще і досі не може зрозуміти, як вони залишилися живими. Якби снаряд розірвався у квартирі…

Вона змовкла. На очі навернулися сльози. На неї боляче було дивитися. Жінка відвернулася до вікна, трохи заспокоїлася і продовжила розповідати далі.


Костя з самого початку кликав їх до себе, та вони все не наважувалися кинути свою домівку. А тут ще й донька захворіла. П Через деякий час таки полишили все, взяли найнеобхідніше і поїхали до Кості. Він сказав їм, щоб вони доїхали тільки до Волохового Яру, а звідти забрав своєю машиною. Доньці вже зробили операцію. Піклувався про все Костя. Результати аналізів добрі. Онкології немає.

 

Говорить: - Я не знаю, як мені віддячити Кості за все, що він для нас зробив!

Ось такий Костя. Я не помилилася в своєму учневі. Знала, що він – СПРАВЖНЯ ЛЮДИНА.

А ця жіночка їде на Куп’янськ-Вузлову станцію, щось там продасть і звітує Костику про те, що продала і на скільки. А він сміється: - Бабуню, залиште ці гроші собі.

- Я на ці 30 гривень живу. Жах який! Каже: - Мені так незручно!

Я її заспокоїла, запевнивши, що їй пощастило з родичами. Бо у Кості є ще й молодший брат, такий же чуйний і добрий. Він теж опікувався бабунею та її донькою.

Зараз я Валентини Михайлівни не бачу. Сказали, начебто, вона поїхала назад в Авдіївку. І мабуть даремно. Тому що найстрашніше в Авдіївці було ще попереду.

Примітка.

Ім'я й по батькові героїв оповідання змінені.

23. 01. 2017 рік

Світлина з інтернету

 

 


Додав: kraynyuk46 (28.09.2017) | Автор: © Крайнюк Надія
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1825 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
avatar
0
1 ruhlyvy • 00:14, 29.09.2017 [Лінк на твір]
Цікаве свідчення про події. Але я от що хочу сказати, Надя. Те, що в Крим та на Донбас були заслані спец-команди з Росії - одне. Але правдою є і те, що майже всі місцеві мєнти та СБУшники були налаштовані в цих регіонах за Путіна. Влада там суцільно належала ригам та комунякам, місцеве населення ту владу чітко підтримувало(і підтримує, до речі, досі!), українського у цих людей, окрім "шокання" та "гекання" - нуль, так що усе, що сталося - закономірно! Слабкість нації призводить до національної катастрофи. Це - не нове!
avatar
0
2 kraynyuk46 • 07:44, 29.09.2017 [Лінк на твір]
Дякую за коментар. Та я ж, Борю, і не заперечую. Все було так, як ти пишеш. Та тільки не всі підтримували, і не всі повелися. Ось і тут, бачиш як. Донька цієї жінки і мати мали різні погляди на ситуацію, що склалася. Дочка таки настояла на тому, щоб повернутися в Авдіївку. Подивись на дату і співстав, що далі там творилося. Пам'ятаєш? 
avatar
0
3 Asedo1949 • 11:30, 29.09.2017 [Лінк на твір]
Не знаю як ви, дорогі співрозмовники, а я, всі ці непорозуміння, біди і смерті приписую тільки одному суб'єкту, бо людиною назвати його мені чомусь не хочеться. В кожній країні, як і в сім'ї, є свої неполадки, але від того війни не спалахують. Люди розуміють, що погарячилися і, остивши, знаходять компроміс, а ось загарбник на компроміс не іде, бо він одержує насолоду від людського страждання, бо він відчуває свою "могутність" і забуває, що всі ми під одним Богом ходимо.
avatar
0
4 ruhlyvy • 12:04, 29.09.2017 [Лінк на твір]
Пані Катерино, хочу Вам сказати, що вовк не їсть спритного та здорового зайця, бо не здатний його упіймати. А от кволого та слабкого ловить та жере. Путін чомусь не вдерся до Латвії, котра вельми суворо ставиться до російськомовного населення, примушуючи його складати іспити зі знання мови та історії для отримання латвійського громадянства. Що, Кремль не жадав розчавити маленьку балтійську країну? Страшенно жадав! Аж тіпався! Але  - зась! Чому? Бо то є НАЦІЯ і то є КРАЇНА! А українці, обираючи Кравчука замість Чорновола, красномовно продемонстрували усьому світові, що незалежності не хочуть, а хочуть бути під Москвою! А тоді чітко підтвердили те, обравши собі Кучму. Ото і усе! А далі вже наслідки, котрі будуть вихенькуватися нації ще не одне десятиліття! Результати правління комуняк, котрі заклали фундамент КЛАНОВО-ОЛІГАРХІЧНОЇ СИСТЕМИ в Україні, поставили нашу Батьківщину на межу, коли вже йдеться про саму можливість її існування.
avatar
0
5 kraynyuk46 • 14:36, 29.09.2017 [Лінк на твір]
Пані Катерино, Ви хочете сказати, що люди не відіграли ніякої ролі в тому, що зараз твориться в Донбасі? Чому ж тоді не сталося такого в Харкові? Адже це теж Схід України. І агресор планував почати свою операцію по захопленню України саме з Харкова. Та мабуть виник сумнів. Харків таки відстояли! В Запоріжжі сепаратистів оточили кільцем мешканці міста, закидали їх яйцями, борошном, хто чим хотів. Відстояли. Та і Ваша Одеса залишилась українською, правда, дуже дорогою ціною, завдяки численним провокаціям. Не все так просто. Агресія готувалась дуже давно, надзвичайно ретельно і цинічно. А  П. лише очолив цю вакханалію.
І я повністю підтримую пана Бориса, тому що все, про що він Вам написав — чистісінька правда.
avatar
0
6 Stodolia • 19:12, 30.09.2017 [Лінк на твір]
Біда не приходить від одної людини , я думаю що чим більше людина має вплив і авторитет в суспільстві на будь якому чи чиновному , чи владному , чи найменшому місці вона також винна і я винен ... свою вину кожен може побачити в собі , я так розумію життя ... up
avatar
0
7 kraynyuk46 • 19:26, 30.09.2017 [Лінк на твір]
Вікторе Гордійовичу, Ви мислите вірно. Не одна людина винна в тому, що відбулося.  Агресія готувалась дуже давно і ретельно. А більшість населення Донбасу повелося на обіцянки. Зовсім не подумали про наслідки. Невже вони забули, що таке вже було і чим все закінчилось? Адже Росія приєднувати Донбас і не збирається. Мета була ослабити економіку України. Все зруйновано, підприємства вирізані і вивезені. 
***Дякую за коментар.
 
avatar
0
8 Лілія • 07:34, 01.10.2017 [Лінк на твір]
А скільки ще таких бабусь не мають куди поїхати, виживаючи у підвалах - чекають.
avatar
0
9 kraynyuk46 • 09:39, 01.10.2017 [Лінк на твір]
Лілічка, а скільки таких бабусь кричали "Росія"? Звичайно, дуже прикро, що через них постраждали інші люди. Людей обдурили. та прийде час (якщо вже не прийшов) і вони все зрозуміють. Тільки жаль, що ціна такого прозріння дуже висока - життя наших воїнів. 
Дякую за коментар. Хай Вам щастить!
 


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz