Все ж дуже часто я одна...

Всього коментарів: 9
Порядок виводу коментарів: 1 1 oksana_malinoska • 18:41, 30.09.2017 [Лінк на твір] Гарний вірш, п. Ірино, але чуються у ньому осінні нотки суму. Удачі вам, і весняного настрою. 0 3 Koshkina • 10:58, 01.10.2017 [Лінк на твір] Гарної осені, пані Оксано! 1 2 Лілія • 07:21, 01.10.2017 [Лінк на твір] Надзвичайно життєві рядки. Мабуть, кожному із нас випала честь у свою долю впустити напівлюдей. 0 4 Koshkina • 10:59, 01.10.2017 [Лінк на твір] Та, ні, - пані Лілія, не треба нікого впускати... Напівлюди поряд.... 0 5 Asedo1949 • 13:08, 01.10.2017 [Лінк на твір] Непорозуміння виникають, бо людина сама собі створює проблеми, та й тривожитися за світ нема сенсу, бо ми не володіємо ні силою, ні вмінням, щоб хоч щось змінити, а ось змінитися самим - нам під силу і коли ми змінимось, то і світ навколо нас зміниться. 0 6 Koshkina • 14:00, 01.10.2017 [Лінк на твір] Ото ж бо і проблема, що у нас немає духовної сили, щоб змінити долю в краще русло..... Все в матеріальне нас тягне... 1 7 Таля • 13:29, 03.10.2017 [Лінк на твір] Так, пані Ірино! Дуже тяжко знайти справжнього друга! Тому я часто молюся! Бо тільки Богї справді чує нас і наші благання! 1 8 karas • 19:18, 03.10.2017 [Лінк на твір] Людей багато - друзів мало ! 0 9 0997030561 • 16:22, 05.10.2017 [Лінк на твір] Напівлюди поряд-це точно і нікуди нам не дітися.Людей багато,а друзів так мало.Дуже гарний вірш,але чому одна...Та й муза є,якщо перечитувати Ваші твори.А може це не Ви є героїнею твору.Все ж дуже часто я одна...Дякую за таке класне творіння.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі