Здивувала дата написання цього вірша. Як бачимо, скільки пройшло часу, а люди, як і тоді, борсаються, як ті жуки, нидіють, вмирають на полі бою і всі невпинно вірять у краще майбутнє.
Що коли спека безбожно Потом вмиває щодня... Денно і нощно б*є переможно Шпорами боки коня, І не дає віддихнути ні миті. Люди вимолюють в неба дощу, Та усі шлюзи на небі закриті... - Блискавко- вибий ті шлюзи - прошу!!!
Я Вам дуже щиро дякую за такі добрі і відверті слова, і цілком Вас підтримую у прагненні " я хочу щось робити - і хочу ради цього згуртувати людей - щоб не руйнувати - А БУДУВАТИ УКРАЇНУ !!! " МОЛОДЧИНКА!!! Слово - сила, але як нас учить святе письмо - Пізнавайте їх по ділах їхніх. Людина - творіння Господнє, але й Його помічник, адже у Господа нема інших рук і голови окрім нашої, то ж про що подумаємо і як зробимо, Вселенна на все дає добро, тому треба добре думати, щоб не НАТВОРИТИ дурниць. Щодо віри, то я трохи не погоджуюся, бо знову повертаюся до святого письма - І дасться вам по вірі вашій. Влади різні бувають на світі і ті попередні, що були у нас, теж зробили свою справу.Без них не було б сьогодення, бо все у волі Божій. Думаю, якщо сильно і щиро вірити, і при цьому творити добро, то Господь нам допоможе і дуже швидко відбудувати нашу Україну. Всього найкращого.
Вірш дійсно гострий і він привернув мою увагу, але назвати його провокативним не можу, бо вважаю, що писала його людина, яка була, а, може, й зараз саме там де не кожний українець рветься побувати, і ця людина має свою думку, свій погляд на владу і життя. Давайте не поспішати вішати ярлики, ми це вже проходили, давайте приймати людей такими, як вони є і вчитися мирно жити не тільки з однодумцями, але й з людьми іншої думки так, як це буває в сім*ї, хтось оступився, але його відразу не виганяють, адже від помилок ніхто не застрахований. Давайте бути терпеливими, милосердними і люблячими, як того нас вчить Отець.