"Бажання мати – ... зле ; А віддавати все Без заперечень , І не колись – тепер ! Насправді й назавжди !" Ви і справді так думаєте? Бажання мати достойне життя, сім'ю, будинок, добру роботу, гарних сусідів, та навіть гарну одежу, то все "зле"??? А відстоювати свою думку чи правду теж не потрібно? Якась дивна Ваша філософія...
Можливо, можливо, п.Борисе, але гарантії нема, бо ми в Одесі теж чекали від Саакашвілі дива, а ні, не сталося...Життя підносить все нові і нові розчарування(пам'ятаєте визволення Савченко)чи, може, воно нас так учить, а ми ніяк з грабель зійти не хочемо... Дуже дякую!
Почала працювати В.Р. і я маю надію, що нові закони будуть на користь і учням, і вчителям в освітній реформі. Мабуть, критерії будуть інші, коли сам Гройсман сказав, що диплом - не самоціль, а найголовніше знання. Дякую за коментар!
Росія сама не знає чого хоче. Вона відійшла від ідеї комунізму, а капіталізм для неї - загниваючий, от і залишилася у підвішеному стані, як пірати, та й закони у неї піратські.
Так! Невесела в нас картина, Та нам не спекатись Мартина Років ще з десять, як доносять, Бо ті "мартини" плодоносять... Але пішли у хід реформи, Щоправда в Раді нині шторми Приймати так, а чи інакше... Та все ж народжується наше, Нехай ще кволе і невміле, І ще не зовсім зрозуміле, Та щось нове чого чекають Й до серця близько всі сприймають. "Мартини" зникнуть винувато, Як заживе народ багато...
Ви знаєте,п.Борисе, парадокс, що кожне нове покоління відрізняється від своїх попередників своїм розвитком, але десь після десяти років вже явно поповнює їхні ряди. За чверть століття скільки було світлих голів першокласників, а ми й донині недалеко просунулися, хоч диву даюся, оглядаючи і слухаючи сьогоднішніх дітей ще дошкільного віку, які вони кмітливі, впевнені і зовсім без комплексів. Хочеться надіятись, що нинішні першокласники не втратять своїх якостей і після двадцяти літ. Дякую за коментар!
"Що мав за цінне, все - баласти," з таким філософським запитанням сам - на - сам залишається, мабуть не одна нормальна людина і, знаєте, що саме цікаве, що відповіді годі й шукати, до того ж, що душа, то інші цінності.
Вмерти з гордо піднятою головою - те ж геройство. Все в нашому житті має свій початок і кінець, навіть столітні дуби вмирають, але за свою бутність цей дуб дав не одне покоління, і вони зазеленіють, укриваючи землю від дощу та грому.
Я підтримую коментар п. Наталі, а ще нам не треба розкидатися поганими словами та віршами, бо слово має силу. Так і в суспільстві, нам би радуватись здобутками, хоч маленькими та своїми і мати надію на краще, а ми все гудимо та гудимо всіх і вся.
На кого чи на що так образилася Ваша душа, що вилила свій біль на папір? Ніби пройшли ті часи, що люди відверталися від Бога. Тепер вірующих повні храми кожної неділі чи свята(живу поблизу церкви то бачу) і, ніби з церквою ніхто не бореться. До речі, хотілося б знати кому Ви адресуєте цей вірш, бо перші три катрени, то явне звернення до керівників держави і є в ньому раціональне зерно, а останні три, ніби озагальнено до пересічного громадянина, якого легко обізвати; збродом, лопухом і глупаком, бо він битий, стріляний, обдурений, ніби не Богом присланий на цю землю.