Саме легше критикувати, " не так, не туди, не того", а чи не знаєте Ви, що після бою кулаками не махають. Нехай вже ми пенсіонери та й сільське населення вибирали не того, а ви, молоде покоління, чого ж ви мовчали, чого не виступали, не розказували правди, не інформували інших? Взагалі скільки можна закликати до якоїсь ефемерної боротьби? З ким, кому і проти кого? А чи не пора взятися серйозно до відбудови, починаючи з найменшого і до державності? Пора навчитися творити своє життя, а не руйнувати. Для п.Бориса скажу так: - Нема в нас міцної української нації і ще не скоро буде, бо її обрусили ще з катеринівських часів, а в Союзі вона взагалі розчинилася і, якщо ми з вами не будемо її оновляти і укріпляти, то вона сама не воскресне, бо на сьогоднішній день половина українців - співчувають Росії, які і вставляють палки в колеса. Це не тільки пенсіонери і простий люд, а заможні, при посадах, при пагонах і навіть у владі. З ким я погоджуюсь, так це з п.Наталею, що на все потрібен час, але не чекання і сподівання, а активної роботи.
Розвеселили... Я, як і жінка, теж вважаю, що жінці місце не тільки на кухні (жіноча солідарність) однак сумніви беруть, що чоловік не знає, що робити в ліжку - спати...
Страшна картина відкрилася Вашому зору і спрацювала емоція жалості, а скільки таких невідомих лежить в землі, ніхто не знає, і чого варті лозунги - ніщо не забуте, ніхто не забутий. Не подумайте, що я закликаю не пам'ятати ні пам'ять повинна жити, але без фанатизму, бо життя - це миттєвість в яку ми живемо зараз, вчорашнє - кануло в лету, а завтра - може не наступити.
Ми у світі ілюзій вітаєм, Бо така воля Господа Бога. Живемо так і так умираєм, Не ступаючи дальше порога. Та міняється простір і скоро Нам відкриються інші дороги Для нової перцепції й зору І своє животіння убоге Ми відкинем за грань розуміння, Що тримає нас міцно сьогодні, Бо нове нас чекає творіння - Це любов на просторах Господніх...
Милий Краю, прекрасний і рідний! Ти, душі моїй вкрай необхідний, Бо хіба є ще в світі землиця, Де, мов перла, в колоссі пшениця?… А, як пахнуть барвисті покоси, Бурштинові розсипавши роси На світанку в безкрайньому лузі, Що зливається з небом в союзі?... Україно, любове безмірна! Вічно серцем тобі буду вірна, Бо де взяти такого ще краю, Щоб зрівнятись красою – не знаю…
Для рими у Вас вийшло чудово, а для суті не зовсім.
ПРИЯТСТВО ср. устар. 1) Удовольствие, наслаждение. 2) а) Расположение, приязнь. б) Близкое знакомство, дружеские отношения. 3) То, что является привлекательным.
Блюзнірство, святотатство (дещо споріднене слово — цинізм) — зневажливо-знущальне, образливе, глузливе ставлення до чого-небудь шанованого і шанобливого; знущання над видатними науковими відкриттями, витворами мистецтва, благородними вчинками, подвигами, моральними нормами, пам'яттю великих людей, героїв тощо.
Щоби в небо полетіти світлим, білим птахом Треба будні відпустити, хай котяться прахом. Разом з ними гроші, їдло, рами та ікони. Не просити в богів ласки, не бити поклони, Бо найкращий Бог - людина з душею і серцем, Як не віриш тому слову, придивись в люстерці. Все по образу й подобі зроблено на славу, А ми з того чуда й дива робимо забаву. Їмо, п'ємо до упаду, від схід до схід сонця. Просим богів, щоб стояли замість охоронця, І сіємо несусвітну неправду на Бога, Що Він вчить продати душу, бо вона убога. А душа - то іскра Божа дарована даром, Небом вивчена давати відпір всяким чарам, Ще й научена підняти людину до неба, Лиш людина має знати чи це її треба...
О,море! Скільки того слова? Чотири букви в нім та й все... Яка ж то сила загадкова, Як хвилі горами несе? Всю широчінь до небосхилу, Мов у стакані зріє чай, У штиль вода малює милу Картину вишукану в рай...