Не знаю чому, але я не вірю ні тому російському журналісту, що написав цю статтю, ні тому наркоману із відеоролика. Мене не зацікавила ця фейкова писанина, бо знаю, що не все те золото, що блищить.
Земля українська вкрита бур'янами І побита сильно бурями й громами. До людей знімає роботящі руки: - Візьміть, люди добрі, мене на поруки, А коли немає в вас ума і сили, То зробіть зі мною, як батьки просили. Як сам не посієш, то віддай сусіду, Щоб не розвелося на землиці сніду, Щоби був розумний у мене хазяїн І ми з ним трудились обоє навзАєм. Мене іще здавна могли купувати, Щоб я мала змогу людей годувати, А не завивати щоночі з вовками І не заростати буркун - бур'янами.
Я не можу оцінити Ваш вірш, бо в ньому технічно все шиворіт - навиворіт, але тема, піднята у вірші, мене дуже схвилювала. Хіба таке може бути? Я собі і уявити не можу, адже, на скільки я знаю, селяни самі оплачували всі видатки на проведення газу, а тепер маєш...
А тепер хіба не так? Слухаєш по телевізору то щось у нас зростає, щось змінюється, а дивишся на село, та навіть на Одесу, що поряд - нічого не змінилося, хіба що якийсь магнат вибудував собі нову хатинку. Все, як і було; брехня, замилювання очей і обіцянки. Дякую!
Дуже гарний задум і філософія вірша. З римою трошки складніше, але все приходить з досвідом. Головне не зупинятися на півдорозі, а шукати шляхи вирішення проблем, удосконалюватися.
Читається рівно, але філософія щось зашкутильгала, то небо "не тримається людьми", то тримається "на контурах руки Та ще на світлих помислах предтечі.", а от, що не на стовпах, то це точно.