Я все розумію, тільки чому життя захолоне, адже "вибухне біль", а деякі учені вперто доводять, що від великого вибуху почалося колись життя. Ваш вибух - навпаки...тоді навіщо такі жертви?
Досить чорними фарбами намальована Ваша картинка. Не знаю, можливо, Вам здалека видніше, але я не бачу такого бедламу. Так, не солодко нам, але не такий чорт страшний, як його малюють. Можливо, хтось би й хотів того Піночета, а, може, саме він дав би всьому цьому раду, як знати, адже методів розвитку країн - безліч і наша країна не виняток. У нас, правда, проблема на проблемі і проблемою поганяє, але здоровий глузд уже є, правда, він ще у меншості, але він про себе заявив і не рахуватися з ним вже не можна. Крапля води, кажуть, камінь точе, а так, як в Небесному просторі, в якому ми перебуваємо, діє закон, що подібне притягується подібним, то є надія, що крапля до краплі збереться потічок, а там і до бурхливого водоспаду недалеко, який може окропити і виростити, або змити ввесь бруд своєю бурхливою піною. Зараз саме вирують дві протилежності; стара сила діє вже з оглядкою, а нова - ще не може вдихнути повітря на повні груди. Хочеться, дуже хочеться всім, щоб добро перемогло, але шлях яким воно повинно пройти тернистий і дуже нелегкий. Час - найкращий лікар.
Скількох великих людей зростила українська земля, а скільки ще їх виросте на цій благодатній землі, і хто б що не говорив, а Україна є і завжди буде, якщо на ній родяться такі великі генії. Гарна присвята прекрасному, великому художнику. Зірка його генія не згасне ніколи.
Пане Анатолію, рада Вас бачити на нашому сайті! Видно, що Ви не ознайомилися із правилами сайту, адже Ви потрапили на український сайт, де на головній виставляються твори тільки українською мовою. У нас є форум, де можна виставляти твори іншими мовами. З повагою і найкращими побажаннями!
А мій батько, як це не дивно, чомусь дуже любив "Кармен" і хоч це були дамскі духи, вірніше одеколон, та для нього це не мало значення, його п'янив цей запах. Щиро дякую!
Ось таким бачу це вітання. Всіх благ Вашій доні і щасливого життя! Вітаю, доню, з ювілеєм, Моя ти квіточко лілея! Хай водограї і надії В твоїх очах сіяють синіх! Здоров'я, радість і достаток Хай мрії принесуть крилаті! На довгій ниві златих літ, Мій синьоокий, ясний світ, В любові і безмежнім щасті Живи у Божому причасті!
Все дуже добре, але я не розумію одного, Ви розказуєте про чоловічу лазню, а світлина - жіночої... В такій ось лазні, як на світлині, я була раз чи два, ще тоді, як училася в Коломиї. Квартира, де я проживала, була на другому поверсі з пічним обігрівом, а туалет, вірніше їх було два, які стояли у дворі трьох будинків розміщених буквою П. Там завжди так було неохайно, що я старалася справити всю нужду в училищі, де туалети були і на вулиці, і в приміщенні. Технічки добре справлялися з роботою, то скрізь було біль-менш, а в домашній, лиш тоді, коли це необхідно. Щодо лазні. Саме в цей час у мене сталося запалення лімфовузлів під лівою рукою і я зв'язала це з лазнею, тому туди більше не ходила. Лікарі пропонували різати, але я справилася з цим сама. Десь у 90-тих коли мені було вже за 40 і жінки сильно реагують на зайві кілограми,( правду кажучи, я ніколи не буда худенькою), то пішла мода, ніби вода гарно допомагає схуднути і я ходила у банний комплекс, але то вже була зовсім інша лазня; з окремими кабінками з душем, з підлогою вистеленою плиткою, з басейном, з чаюванням, але це теж довго не тривало, бо пішли інші проблеми і схуднення відійшло на другий план.
Усе - чиста правда про м'ясо і ліс. Ах, доля проклята, нас водить за ніс! А, може, нам краще спитати її Де жити найкраще, де всі багачі? І всім перебратися разом туди, Де падають з неба смачні пироги, Де ріки молочні стікають до ніг, Де замість десерту - солодкий йде сніг. Не ждіть того, люди, ніколи й ніде! Нічого й нізвідки вам не упаде! До сьомого поту чекає вас труд! Хто думать навчиться, того мене бруд. Тому помагатиме рідна земля, Без всяких підказок ЄС і кремля. Ідуть хвилі простору дивні до нас У них Сили Вищої чується глас. Почути це зможуть, лиш чисті серця. Вони, розумітимуть мову Творця, Що думкою творить планети й зірки І лави шикує Свої на віки.
Це справді пісня, бо вона мені співалася. Прекрасно, п.Галино, а щоб не було вимушеного авторського наголосу можна перефразувати: В вічних думах і журбі, або Підкоряючись журбі, а взагалі хотілося б трішки підкорегувати риму.
Кажете віршами не зарадити, але ж вірш - це слово, а з чого все починалося?... Знаєте, нам до США, як до неба рачки, але ми живем надією,(пам'ятаєте за союзу),що ми вас колись догонимо і перегонимо,.. жартую звичайно, але в цьому жарті є доля правди, бо потрібно ж на когось рівнятися. Взагалі я вважаю, що кожна країна повинна мати свій шлях розвитку, а не мавпувати. Щодо законів, то ми в них загубилися. Їх змінюють, напрацьовують нові, переробляють, але, що з того, як вони не виконуються, або виконуються винятково, і тут я з Вами погоджуюся, що вдіяти нічого не можу.Мені завжди приємно читати Ваші коментарі. Красно Вам дякую!
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('