І добре,що журби ніхто не бачить

Колись давно я так тебе кохала,

Колись давно, так вірила тобі...

Та болю ти приніс мені чимало,

Приніс тривог цілісінький сувій.

Колись давно, була весела й юна

Тобі у руки долю віддала,

А ти, порвав душі моєї струни,

Вона кохати більше не змогла...

Колись давно була безмеж щаслива,

Колись давно - у молоді літа

Тепер душа від смутку в мене сива

І десь журба сховалась у очах.

І добре, що журби ніхто не бачить

Її ховаю вміло я під сміх,

Лиш темна нічка чує, як я плачу

І слабкість цю приховує від всіх.