Колись давно я так тебе кохала,
Колись давно, так вірила тобі...
Та болю ти приніс мені чимало,
Приніс тривог цілісінький сувій.
Колись давно, була весела й юна
Тобі у руки долю віддала,
А ти, порвав душі моєї струни,
Вона кохати більше не змогла...
Колись давно була безмеж щаслива,
Колись давно - у молоді літа
Тепер душа від смутку в мене сива
І десь журба сховалась у очах.
І добре, що журби ніхто не бачить
Її ховаю вміло я під сміх,
Лиш темна нічка чує, як я плачу
І слабкість цю приховує від всіх.
|