Усе - чиста правда про м'ясо і ліс. Ах, доля проклята, нас водить за ніс! А, може, нам краще спитати її Де жити найкраще, де всі багачі? І всім перебратися разом туди, Де падають з неба смачні пироги, Де ріки молочні стікають до ніг, Де замість десерту - солодкий йде сніг. Не ждіть того, люди, ніколи й ніде! Нічого й нізвідки вам не упаде! До сьомого поту чекає вас труд! Хто думать навчиться, того мене бруд. Тому помагатиме рідна земля, Без всяких підказок ЄС і кремля. Ідуть хвилі простору дивні до нас У них Сили Вищої чується глас. Почути це зможуть, лиш чисті серця. Вони, розумітимуть мову Творця, Що думкою творить планети й зірки І лави шикує Свої на віки.
Це справді пісня, бо вона мені співалася. Прекрасно, п.Галино, а щоб не було вимушеного авторського наголосу можна перефразувати: В вічних думах і журбі, або Підкоряючись журбі, а взагалі хотілося б трішки підкорегувати риму.
Кажете віршами не зарадити, але ж вірш - це слово, а з чого все починалося?... Знаєте, нам до США, як до неба рачки, але ми живем надією,(пам'ятаєте за союзу),що ми вас колись догонимо і перегонимо,.. жартую звичайно, але в цьому жарті є доля правди, бо потрібно ж на когось рівнятися. Взагалі я вважаю, що кожна країна повинна мати свій шлях розвитку, а не мавпувати. Щодо законів, то ми в них загубилися. Їх змінюють, напрацьовують нові, переробляють, але, що з того, як вони не виконуються, або виконуються винятково, і тут я з Вами погоджуюся, що вдіяти нічого не можу.Мені завжди приємно читати Ваші коментарі. Красно Вам дякую!
А і справді досить "смачна" розповідь у Вас вийшла. Знаєте, я не схильна до нецензурності, але в даному випадку, я б сказала, вона підспівувала, а із пісні слів не викидають. Мені сподобалось.
Все проходить, все минає І дивує все життя, Та людина не вгаває Поки є серцебиття... Поки сонце в небі світить, Поки око бачить світ Люди бавляться, як діти, Хоч уже на схилі літ...
Вічна слава героям! "За нами – правда! Знає цілий світ – "Мабуть, не всі усвідомили підступності московського "царя", або надіються, що в ньому заговорить здоровий глузд, а шкода.., але часи змінюються навіть для такого, як він, і набагато швидше ніж йому цього хочеться. Зміни планетного масштабу не на його користь, бо там нема місця брехні, переваги сили і підкупу. Дякую Вам, що висвітлюєте такі потрібні і важливі для душі теми. Ми не просить, а вимагать повинні, Зібравши разом волю у кулак, Дано це право вже давно людині, А ми не користуємось ніяк.
Не сльози наші треба, а готовність, Рішучості і творчості політ, Бо канула у лету вже жертовність І вищі сфери ждуть наш зореліт...
Ваші спогади нагадали і мені про ті часи. Щось подібне було і в моїй школі, правда не алюмінієвий бачок, а емальована 20-ти літрова каструля і кружка не прив'язана. Як не дивно, але мене ця вода ніколи не притягувала, хоч про мікроби мені ніхто не розказував(не було медиків). Можливо мене виручало те, що я на великій перерві бігла до бабусі, яка жила неподалік, от вона мене і годувала, і поїла.
То ще добре, як він додому швидко крокує, а коли в барі допізна засідає, бідна жінка на нього чекає, та ще й отримує часто на горіхи... В основній своїй масі люди так і живуть; дім - робота і деколи свято, та поміж тим кожен має своє захоплення; хто рибалить, хто куховарить, а хто духовно розвивається і це нормально.
0
Як підтвердження слів Ліни Костенко. 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('