Казка про МЕТЕЛИКА

Весняне сонечко зігріло землю й стебла,
Проснулись квіти і зелені бруньочки,
Метелик-кокон затремтів бажанням жити,
Відчув наближення тендітної душі.
З’явилася малесенька щілинка
І намагалось з неї випурхнути знов
Життя нове, щоб землю освятити, 
Бо скрізь і всюди воскресає вже любов.

Проходили хвилини і години –
Тендітне тільце затаїлось знов
Тоді з зусиллям намагалось вийти,
Із цих нестерпних зимових оков.
Щілинка все ж така маленька
Не піддавалась ні благанням, ні трудам
Здавалося, ніколи вже не зможе
Він полетіти в небо сам...

Помітив намагання ці прохожий
Тож довго над усім спостерігав,
З жалем як мучиться творіння Боже
Й ножем він кокон ніжно розірвав…
В цю ж мить Метелик виглянув несміло
Слабкий і немічний, немов туман, 
А крила, ніби жовте листя,
Що з осені ще вітер не забрав…

Прохожий з нетерпінням чуда
Очікував й подяки в свою честь,
Бо от-от розпрямляться крила
Метелик цей полине до небес.
Але нічого дивного не сталось
Сил не прибуло не відбулось див.
Короткий вік прожив Метелик –
В слабкому тілі не розправив крил.

Він так і не зумів літати,
Бо послугу отримав від людей
Котрі не відають, що все здолати
Повинен певний наступити день.
Шляхи нелегкі необхідно подолати
Прикласти і незвіданих зусиль
Тоді лиш Небо може дарувати
Польоту щастя і казкових сил…

Життя так часто змушує до праці,
До розвитку, до росту, до краси
Тому можливо той досяг вершини,
Хто легкого життя не попросив…
Хто не посміє знехтувати долю,
Що нам дарована Всевишнім ради нас
Ми ж здатні іноді й літати
Якщо зуміємо впіймати час…

То ж не гадай, що все в житті даремно,
Бо все дано, коли страху нема
Коли ти тілом сильний завжди,
Невтомна, непідступна в нім душа.
Коли розправити бажаєш крила
То лиш Всевишнього доречно попроси
Все нам дається за бажанням,
Хоча для цього треба й власних сил!

Попросиш СИЛ – отримаєш турботи …
Попросиш МУДРОСТІ – життя дає проблем … 
БАГАТСТВ попросиш – маєш змогу заробляти …
Просиш ЛЮБОВ – а віднайдеш людей…
Попросиш БЛАГ – отримаєш можливість…
ЛІТАТИ хочеш – дай душі ідей…
Бажаєш ВІРИ – не цурайсь НАДІЇ
І серце ще співатиме пісень.