Гарний філософський вірш. Наша життєва спіраль, мабуть, дуже спресована і витки мало чим відрізняються один від одного, тому здається, що ми ходимо по колу. Мене зацікавив білий дід, якщо можна, пару слів...
А Ви знаєте, так воно є... Чомусь дівчатам більше подобаються хлопці більш розкуті, задирикуваті, аніж тихі, несмілі. Хоч переклад Ваш і вільний, але суть видержана. Сподобалося.
Гарні віршики, але, якщо перший я би прочитала малюкам, то другий мене напружує, адже це неприродно заманювати дітей у віртуальне життя лісу, бо там досконало кожний знає хто друг, а хто ворог.
Все правильно, п. Олександре, все так... Треба критикувати, висміювати і вимітати негатив із нашої хати, тільки дуже прошу, і не тільки Вас, не правте панахиди по Україні, вірмо в краще, і збудеться по вірі нашій!
На скільки я розумію, ветеранам дорога нагорода і пам'ять, а не стрічка на якій вона висить, і всі дії московії заставляють задуматись, і ветеранів. Дякую!
Вітаю Вас на нашому сайті! Гарний вірш, позитивний. Трішки закульгав наголос у рядку - Щоби наша держава Україна-ненька, а якщо написати так - Щоби наша держава - згорьована ненька, або Ваше інше бачення. Наснаги!
"Якось притупились старі почуття." Воно і правда... Ми в житті бовтаємося, як ті жабки в молоці. Хтось збиває масло, а хтось випиває маслянку, але час не шкодує нікого і приближує всіх до тієї грані коли людина усвідомлює всю нікчемність своїх зусиль щось перевершити, а душа смиренно чекає коли згадають про неї.
Знаєте,п.Борисе, ми вважаємо, що президента вибрали самі люди, але прошу не забувати, що над нами Бог і, що тільки з Його волі люди можуть вибирати чи опротестовувати. Мені, до речі, теж дуже до вподоби розмови, інтерв'ю пана Гриценка, але це зовсім не означає те, що він, будучи на посаді президента, зробив би щось більше. Інакше - можливо так, спостерігаючи його темперамент, а от чи краще..., одному Богу відомо.
Можливо, ми і "наївний рід", зате у нас великі серця і чисті душі. Історія не дає фактів, щоб Україна когось поневолювала чи завойовувала, вона тільки століттями виборює свою свободу, на яку так було багато зазіхань. Наше бажання - мир і праця, добросусідські відносини і здоровий глузд. Наші серця відкриті до дружби і добропорядності, але в цьому жорстокому світі ці чесноти нікому не потрібні тому ми виглядаємо, як вигнанці, як "наївний рід". Трошки образливо, по відношенню до Нації, звучить Ваш вірш, до того ж картинка 15 -го року, а сьогодні вже 17-й, хоч я не впевнена, що з нинішніми достатками вона не повториться, та не все так погано, як Вам здається і навіть той батіг, що нам готує МВФ для нас во благо, бо саме він підганяє події, а вже в ході розкриваються факти, які очищають те болото в якому багато часу бовтається Україна. Скоро казка кажеться, та не скоро діло робиться, та й нема в нас таких чарівників, щоб по змаху палички творили чудо, на все треба час. Прості українці щиро надіються на кращі часи, які неодмінно збудуться.
Гарна казочка дитяча Своїм словом розважає, І наука в ній добряча... Хто цікавий, хай читає І для себе, і для внуків Чи сусідської малечі, Для веселих ряснозвуків В день ласкавий, а чи вечір...
Пане Петре, Ви просто перенесли цей вірш із коментаря на головну і надаремно, бо над ним ще треба добре попрацювати. Для коментаря він підходить, адже це експромт, а ось на головній він Вас конфузить. Вибачте за прямолінійність, але по іншому не вмію.
Прекрасний, світлий вірш,п. Петре, і море позитиву. Так буває, що Муза пропадає чи падає в летаргічний сон, але коли прокинеться, то вже тільки держись... Наснаги!
Деколи вже й кричати нічого не допомагає, тоді в хід іде зброя і, добиваючись правди, воює цілий світ, а так хочеться миру, дружби, довіри і святої правди.Дякую!