Народини.
У зайців, у мами й тата
Народилися малята.
Зовсім голі і сліпенькі,
Дуже-дуже всі маленькі.
Мама й тато в ліжко з пуху,
Поскладали їх щодуху,
Діточок своїх маленьких:
Всі вмістились би у жменьку.
Час летів, росли зайчата.
Вже виходили із хати,
Пустували, розбігались,
І не всі назад вертались.
Добра тітонька сорока
Роздивлялась на всі боки,
Малюків в траві шукала –
Як могла, допомагала.
Непослушний звався Знайчик.
Хоч маленький був ще зайчик,
Все хотів пізнати й чути,
Навіть, сам у ліс майнути.
Друзі.
Вовчик лісом мандрував,
Ягідочок назбирав.
Раптом стрів мале зайчатко –
Загубилося від татка.
Слізки ніжно повтирав,
Ягідками частував.
Малюка він заспокоїв:
Гладив лапкою-рукою,
І ще казочку казав
Й в лісі татка відшукав.
Відтепер, вони вже друзі
Разом граються у лузі.
|