Народини.

Народини.

У зайців, у мами й тата

Народилися малята.

Зовсім голі і сліпенькі,

Дуже-дуже всі маленькі.

Мама й тато в ліжко з пуху,

Поскладали їх щодуху,

Діточок своїх маленьких:

Всі вмістились би у жменьку.

Час летів, росли зайчата.

Вже виходили із хати,

Пустували, розбігались,

І не всі назад вертались.

Добра тітонька сорока

Роздивлялась на всі боки,

Малюків в траві шукала –

Як могла, допомагала.

Непослушний звався Знайчик.

Хоч маленький був ще зайчик,

Все хотів пізнати й чути,

Навіть, сам у ліс майнути.

Друзі. 

Вовчик лісом мандрував,

Ягідочок назбирав.

Раптом стрів мале зайчатко –

Загубилося від татка.

Слізки ніжно повтирав,

Ягідками частував.

Малюка він заспокоїв:

Гладив лапкою-рукою,

І ще казочку казав

Й в лісі татка відшукав.

Відтепер, вони вже друзі

Разом граються у лузі.