Про яку таку свободу вибору Ви говорите? Де вона є, якщо чесно розібратися? Свобода взагалі цікава штука, яка в чистому вигляді ніде в житті не зустрічається. Вона завжди підпадає під якісь залежності; від великих, таких, як безграмотність, хвороби, байдужість, до самих найменших, наприклад: хочеш справити нужду - ставай в чергу. Величне не потребує метушні - кажуть мудрі люди - ти роби, що маєш робити, а буде так, як буде. Дякую,п. Борисе!
Ой не літа ж то, не літа. Нема до нас їм діла... То юність наша відліта, Тягар лишивши тілу. А мудрості коли нема, То й в старості не буде... Заслала очі пелена, Звідкіль вона прибуде?
А, якщо так?... Від горя розлуки з тобою я в'яну. Куди б не пішла, все одно, не відстану. Піди - пропадуть від печалі серця усі сп'яну, Вернешся - твоєю всі жертвою стануть.
Я на всі 100% погоджуюся з п. Мирославою Барчук. Для мене абсолютно однаково є ті ресурси чи ні, бо в інтернеті стільки всього цікавого, що можна загубитися, вивчаючи цікаві теми, а не сидіти на якомусь із форумів, згаданих ресурсів, і сперечатися із маскальськими посіпаками, і коли закрити ці ресурси потрібно для вирішення державних справ, то можна і поступитися власним гонором. Зараз іде війна, інформаційна війна і саме ці ресурси грають на руку путінської влади. Щодо народу, то яким би він не був мудрим чи дурним, йому все одно потрібний лідер-провідник, бо так вибудована людська натура із її родовими кластерами. Час нікого не шкодує і, можливо, наша влада дещо запізнюється із деякими рішеннями, але, як кажуть, краще пізно - ніж ніколи, та й не все в житті так просто, як нам того хочеться, є непередбачувані обставини з якими теж треба миритися. Бажаю собі і державі побільше бачити таких справедливих журналістів і, підтримуючи їх починання, очищати Україну від нечисті і направляти на шлях миру, добробуту і щастя.[size=10][/size]
Вічна пам'ять Віталію і багатьом таким, як він, захисникам України! Скільки їх вже полягло на полі бою, скільки покалічених, у скількох людей душі почорніли від горя і болю, але близиться час розплати і скоро Росія побачить на своїй землі ріки крові, і віділлються їй наші сльози. Дуже чуттєвий, болісний вірш. Очі плакали, а серце стискалось від болю. Наснаги Вам на нові вірші!
Ну, знаєте, п.Василю є час розкидати камені, а є час їх збирати. Не співають зараз так, як це робилося на Майдані, але ж то була нагальна потреба в прапорах і виконанні гімну, зараз інша потреба, яка потребує спокою для її вирішення, проте українці завжди готові відстоювати свої права із прапором і патріотичною піснею.
Можливо я чогось не розумію, але вірш писаний ямбом, де перший ненаголошений, а наголос падає на другий склад, ніби й ритм не порушується. Бій сЕрця зІ свідОмістЮ а втім...цей варіант для мене принципово важливий, бо саме такий бій трапляється в людини щодня.Серце своєю любов'ю готове поступитися, а холодний розум не йде на уступки. Дякую!
Слова - це зерна і, як наші з Вами слова упадуть в благодатний ґрунт, то появляться нові паростки, а який господар, засіявши нивку, не чекає на урожай, тож нам лишається тільки чекати і вірити у щедрі паростки майбутнього урожаю. Сердечно дякую за коментар і подарунок!
Дай, Боже, щоб не тільки на Україні, але й в цілому світі люди духовно збагачувались і розуміли, що Земля наш дім, один на всіх, який треба любити і шанувати. Щодо України - то особлива тема, яка не дає спокійно жити, а доживати, як Ви справедливо запримітили, нам прийдеться на руїнах, бо швидко тільки руйнується, а відбудовується дуже і дуже повільно.Щиро дякую за коментар!