"Коли струмки тікали від зими..."Кохання ніколи не буде шаблонним тому що, воно-КОХАННЯ!Так було в бабусині часи,так буде на все майбуття.Гарну тему порушили.
І які то ще ваші роки,пане Василю,гріх скаржитися.А вірш ваші мудрі,спонукають до роздумів,особливо запав усерце цей рядочок:"ГРІХІВ ПРОПОЛЮЮ РЯДКИ". Творчої наснаги і величезних задувім на майбутнє.
"І тільки те,що вже втрачаємо, стає для нас найбільш ціннішим."Гарною думкою ,правдивою,ви закінчили свій вірш.Болісно приїздити туди,де порожньо ,а колись вирувало життя,в моєму селі майже така ж картина.
Селеночко, бажаю вашому серцю тільки РАЮ,гарні ви знайшли слова і обєднали їх у творі,а всі недоліки з часом відшліфуються.Рада знайомству,успіхів і натхнення.