Дітьми ми хочем виростати, У юнім віці швидше стати Дорослими уже людьми... На схилі літ жалкуєм ми, Що мало дітками були, І що слухали ми маму Й додому не вертали рано, Коли вже юними були, А дні давно ті відійшли... Стрічаймо зрілість ми свою, Але без болю і жалЮ! Теми ваших віршів щирі взяті з сторінок життя!
Так,причин може бути багато і дуже жаль,що вони беруть верх над почуттями, впливають на вчинки людей,про які вони потім весь час шкодують.Дякую,Марієчко, за коментар!
Людина завжди повинна замислюватися над прожитим днем, над своїми вчинками,потрібна тема для роздумів у вашому вірші і вірш мені також припав до душі .
Пане Ярославе,щиро рада бачити вас знову в наших рядах. Вірш ваш сподобався,ось тільки слово "лікарство" чи не рос.мовне? Я б написала так: "Ти ,мов ліки,потрібна йому" Ось,бачте,за час вашої відсутності,яка я грамотна стала !
Дякую вам,пані Ірино! Критику я не завжди сприймаю добре ,але в даному випадку постаралася зрозуміти ваш гумор,навіть щось про "зазвеніло у вУсі" захотілося написати, можливо й напишу... Все ж таки дякую,що даруєте свою увагу моїм творам!