Як гарно! Скільки тепла,ніжності,щирого захоплення і дружньої підтримки у цьому прекрасному вірші!Чудова присвята для чудової жінки! Приєднуюсь до Ваших трепетних рядочків,пані Наталю,і вітаю пані Роксолану з її особливим святковим Днем!
Критик повинен бути мудрим порадником,а не пихатим і зверхнім егоїстом.І взагалі,втручання у авторські вірші-це дуже делікатна тема.Не кожен здатен висловлюватися стримано і мудро,без надмірних емоцій і образ,без самовихваляння(мовляв,ось я такий шанований критик,а ти-нікому невідомий поет,тож прислухайся до того,що я тобі кажу,бо це тобі на користь).Не можна змусити людину змінити свою думку,поводячись агресивно і зухвало.Вибір автора слід поважати і бути для нього порадником-виваженим і толерантним,а не зверхнім вчителем.Пані Катю,актуальний вірш.
Пане,Medbrat,якщо їм пишуть оди і похвали(як Ви висловились),то значить їхня творчість на це заслуговує.Критика-це не лише акцент на недоліках твору,це в першу чергу розсудливість і толерантність,а не грубий цинізм.Будьмо терплячі одне до одного.
Які гарні і глибокі слова,оповиті смутком... Тепер межи нами світи. Виміри, виміри, злами… Мов пелюстки за вітрами, У Космосі – я і ти. Так,двічі в одну річку увійти не можливо...З часом все по-іншому і минулого не повернути. Чуттєва лірика.