Горить
вогонь очей навпроти,
Я
– жертва пристрасних зіниць,
Яким
байдужий мій супротив,
Які
не знають слова «проти»,
Які
прохають «придивись».
Мов
ланцюги, мені ті очі,
Здаюсь
без бою у полон,
Так
ваблять погляди дівочі,
Які
не словом, та шепочуть,
Що дуже близько Вавилон.
Я
забуваю незворотні
Буденні
помисли свої,
Набридло
снідати самотнім,
Бо
очі ніжні, безтурботні
Мені
запалюють вогні.
Горить
вогонь очей навпроти
І
вабить щирим почуттям,
Яке
не знає слова «проти»
І
відчиняє нам ворота
В
нове, небачене життя.
|