Явір-солдат
Я білу ,вишиту сорочку
Із
ваших,мамо,рук узяв
І в
безіменному лісочку
В траву ,під
явором поклав.
А навкруги
круки,вороння
І блискавиці і
громи…
Хатина рідна
,підвіконня
І поливаєм квіти
ми.
Я на коні
баскому знову,
Малий ще
зовсім,до війни,
У заметілі
волошковій
Галопом біг в
квітчасті сни.
І ось я тут. Бої
позаду,
Мого життя
скінчилась мить,
Вклоніться
явору-солдату,
Що міцно у землі
цій спить.
|