ІНШЕ ЛІТО

Було  це  в  іншому  літі.
Було  це  в  іншому  світі.
Були  іншими  двоє  –
Іншим  сонцем  зігріті.

Тепер  зовсім  інший  світ.
Минули  тисячі  літ.
Тут  каштановий  цвіт  
Беззворотно  услід.

Тепер  межи  нами  світи.
Виміри,  виміри,  злами…
Мов  пелюстки  за  вітрами,  
У  Космосі  –  я  і  ти.

Різні  у  нас  епохи.
Різні  форми  і  суті.
Тіла  розсипались  в  попіл.
Імена  стерті  й  забуті.

Різні  шляхи  до  раю.
Різні  світання  й  смеркання.
Та  й  проз  відстані  догарає
Зраджене  десь  кохання,

Що  плаче  у  тому  літі,
Що  квилить  у  тому  світі,
Де  ми  з  тобою  в  обіймах
Єдиним  Сонцем  зігріті.