Моїй крилатій Сестричці
Крилата на дотик,
залюблена в зорі, Нести любов світу –
найбільший твій хист! Птахами летять твої вірші в простори, Щоб людям печалі прогнати
і горе, Й душевним теплом
повернути колись.
Вдихаєш життя аж по
вінця, шалено Пульсує у скронях жага і
надрив, Для когось ти Лада, для
інших ти Ксена, Дух предків свобідний
нуртує у венах, Любов до Вкраїни у серці горить!
Звучиш ти, Сестричко, у
всеньких октавах, Земні і космічні твої
голоси, Даруєш тепло нам, не
прагнучи слави, Душа випромінює сяйво
яскраве, Ти – квітка для нас
неземної краси!
Ти серцем читаєш далекі сузір'я, Пірнаєш в найглибші
глибини глибин, Не знаючи страху
згубитись у вирі, Слова твої – ліки душі
від зневіри, Якими зцілився уже не
один.
Ти – вічна весна і нев'януче літо, Що міцно сплелися в тобі
водночас. Ти – Мати і Жінка, ти – Суть
цього світу, Живиця, що спраглому душу
наситить Й одвічною мудрістю
прийде до нас!
Твори, випромінюй, світися
у Всесвіт, У барви яскраві малюй
небосхил, Хай в серці вирує кохання
і весни, Хай янголи в висях
радіють, бо скресне Лід світу від сяйва
твоїх, Люба, крил!
|