В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав -
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші -
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
Побродімо споришами, Хай думки всі гарні з нами Будуть скупані у них, Й якщо є у кого гріх, Загубімо й не знайдімо В бур"янах, Хай незгодам буде крах. Пречудовий ваш вірш,п.Наталю!
Нарешті, Наталко, дочекався належних оцінок твоїх творів, бо давно говорив, що вони варті не лише позитивних відгуків, отже дуже радуюся, що більшість це зрозуміла...
Дякую Вам!Головне-увага і тепле слово.Приємно,що читаєте!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Пані Людмило,дякую сердечно! 
Дуже рада,що вірш Вам сподобався!
Пане Іване,дякую щиро!Ви змусили мене червоніти...Радію,що моя лірика Вам до вподоби!
