все так...дуже точні висновки, Василько, правдивий настрій відчувається. але і у цьому стані є своя краса, своя неповторність. Цінуймо кожну мить життя:)
Ос такий печально-фолософський настрій..і він, цей настрій, дуже потрібний, бо виводить людину на стежки осмислень, роздумів, порівннянь. людина, що ніколи не втрачала... не буде цінувати... людина, що не засинала - не пробуджувалася. людина, що не перейшла через осін[ь- не зустрічала весен із тим піднесенням і очікуванням, котре можливе лишен[ь по зимі. Цікаво, Марієчко, і вірш експерементальний.
Одвічна боротьба- вона і створює рух думки, життя, вибори, а відповідно, логічно за тим і рівень моралі, сили духу, погляд в небо...мудрі Ваші роздуми, Іринко!
"...Відрощуємо сяйво відвібрацій із наших душ, правічних, наче рай, роздумуєм про мудрості дистанцій і пристрасті миттєві- що ж: нехай! Бо і в людей, як і в світил небесних, часами трaєкторії стрімкі cхрещаються в поривах ненавмисних. Ударна хвиля...вибухu яркі..."
ВАЛЮ, СПАСИБІ ЗА РОЗГОЙДАНІ ДУМКИ, ЗА ІМПУЛьС ЦЕЙ ЗПОЗАЗЕМНИЙ І ЗЕМНИЙ ВОДНОЧАС.
Валечко, Ти сприймаєш усе на оголено-чутливий нерв.Твоя реакція на твір дуже точно-болюча і далеко не є байдужою, а саме це мені дає змогу сказати, що я зуміла досягнути поставлене перед собою завдання у цьому циклі віршів. Все, що пов"язане із цією історією - це трагадія, але це і урок, це і символічні речі. чи просто так оті татари викрали саме її? чи просто так вона на біду Османській династії потрапила саме в її серцевину? Важелі справедливости - невидимі нам, але вони дуже точні. Мала вона свою місію, водночас і сама випрубовувалася. Її гаремне становище схоже загалом і до долі України...знаємо, що усі часи існують паралельно: майбутнє, минуле, сьогодення, а значить, що із-за тонкої стінки часовости отримуємо постійні уроки і наші непояснені тривоги також дуже часто із тими паралелями пов"язані, і з пам"яттю генною - безумовно теж. Валю, а отой "квадрат круглий" то так і є дійсно. І нині багато такого.Інстинкт вижити настільки сильний і природний, що тільки людям з високим духовним злетом- він є байдужий.Ти знаєш, в житті трапляються такі парадоски, як от у сім"ї алкоголіків виростають талановиті, геніалЬні діти, або ж навпаки, коли у віруючій родині визрівають повні діти-антиподи, а скілЬки зрадників -дітей у батьків політично зрілих і стержневих. Для мене великою загадкою є той момент, що вона, донька священика- стала на верхівці мусульманського світу. Вона практично дала тріщину могуті османської імперії і не відаючи того. Після неї і її сина, що був зведений до царственості - та імперія вже ніколи не стала такою міцною , як перед тим...імперія, яка знищила стільки християн. МОжливо це помста незрима за Константинопіль, за знищену Візантію- хто- зна... Мені цікаво це розглядати не тільки з ракурсу українства, але і з загально -людського. Це щось із тих розумінь, як : "ніколи не кажи- ніколи". Тільки Богові відомо все. Це ті речі, коли на відповідну програму, створюється ще одна програма, це коли іде оте урівноваження після житейских штормів. Усе, що замішалося на крові- кров"ю відплатить. Валечко, я відчуваю твоє ставлення до цієї теми- розумію і шаную твою думку та відчуття...я- просто досліджую. Хай нам всім буде гаразд!
Я усвідомлюю те, що тема Роксолани давно обговорена. Попри все, мені , як автору, цей матеріал залишається цікавим- цікавим саме тому, що це проблема етно-психологічна, тема. на мою думку, актуальна і нині, тема, що у великій мірі блuзька мені, але в жодному разі не нав"язуюся читачеві. Мені цікаво крок за кроком знімaти полотно часу із психологічного потрету жінки, що опинилася не по своїй волі у складних умавах життя. Ні в якому разі не намагаюся героїзувати Настю, а лише спробувати зрозуміти їі мотивації поведінки, її риси характеру та і містичні речі з її життя. Вресгті, мені цікавою є її почуття, її любов її поетичні майстерні із Сулейманом (софістика) Основним джерелом поповнення інформації цієї теми є твір Агатангела Кримського "Історія Туреччини" - ні в якому разі не ті жалюгідно зазняті кадри фільму на які , на жаль, спромоглося наше кіно. Я пірнаю в цю тему, там купа не розкритого, і у кожному вірші є відпечаток мого особистого бачення, мого перевтілення- хоча розумію, що це може бути і не цікавим. До речі в Корані є і люби ближнього, і багато співзвучностей із християнством.Вона і для мене- ця тема- смертельно-смертельна- тому і цікава... Даруй, що набридала з цією темою. Все гаразд:)
Часом ми і не знаємо куди повернути, а янголи- хоронителі, за Божим наказом, - ведуть.Хай Вони<,Янголи -Хоронителі, будуть сильні і уважні до тебе, а Ти їх добрими ділами наближай до себе. Усе буде гаразд!
Дякую, Укране за співпереживання і ЛГ, за оцінку Твою до твору, за сЛово Твоє добре. Я мабуть нею не була, але ці жіночі переживання і боротьба мені є близькою.
"Щось одцвіло, а інше - ще в зерні Чекає, щоб воскреснути з дощами, І новий пагін виплекать в борні, Який проткне собою навіть камінь" - ось воно- зерня думки і суть вірша. Дякую, Наталочко, за хвилі океанічні душі твоєї.
Валю, кожен Твій твір- це серйозні напрацювання у сфері мислительства і прекрасні матеріали для філософів, для свого читача, для людини.Ти відкриваєш і робиш яскравими грані, що вже виглядали наче і припалими порохом. Скарбничка мудрості- це твоя творчість. Дякую.
Наталочко, я намагалася переникти в той час і передати відчуте мною з тої епохи, - хоча циклічности повторень у світі багацько. Дякую, серденько, що читала це...
п. Іване, дякую. Щодо цінностей - то закидати Лісовській тут щось складно, адже вона ще дитиною боролася за своє життя. Звичайно, що її вибір- це не героїчні смерті наших українських повстанців (Світла Пам"ять Їм), а це просто розгортка історичного полотна і накладання на нього сучасного бачення.
А може це тільки у просторі часовости щось відбуло...а може і добре, бо безрухове неминання би занудило наші творчі душі. Певно, що все продумано з точністю- колообіг і рух- це життя! Дякую п. Катю!