Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Валькірія • 12:21, 03.10.2012 [Лінк на твір] Чи вічне в Вічності є те, Що для людей усіх святе? Чи переродиться у тлін Під небом вічних перемін? Чи неминуще промина, Коли сягне ріки оман? Чому безцінне тратить сенс І надважким здається хрест? Чи є у вічного межа? Де грань святого і бажань, Що спопеляють нам єство? Любов - чистилище для двох?... Питань багато, не збагнем - Де шлях у пекло, де в едем. Та лиш в одному певна я - ЛЮБОВ - НАЙВИЩА СУТЬ ЖИТТЯ! 0Спам 2 LedyDelfin • 12:27, 03.10.2012 [Лінк на твір] тут сперечатися зайве -- "ЛЮБОВ - НАЙВИЩА СУТЬ ЖИТТЯ!" це так, Наталю... щойно любов -- поняття широке... і якщо ти в широкому смислі цього поняття, як от "БОГ Є ЛЮБОВ", то я стовідсотково "за"... а якщо ти про часткове значення, то... я частково з тобою "ЗА"... 1Спам 3 Валькірія • 12:35, 03.10.2012 [Лінк на твір] Я, звісно, у широкому розумінні, бо деякі види "любові" здатні нас навіть вбивати, ми то з тобою знаємо... 0Спам 4 LedyDelfin • 12:44, 03.10.2012 [Лінк на твір] о-о-о, так... знаємо... і я щаслива, що ми з тобою про любов у широкому розумінні -- це внутрішнє світло... світлячок такий собі... свічечка... і ніяким вітрам і буревіям не підвладна... і саме ця здібність і є найперше благословіння Боже... ЛЮ-БИТИ -- ЛЮ-диною БИТІ (бути)... так я колись це слово розшифрувала... 0Спам 5 Валькірія • 12:53, 03.10.2012 [Лінк на твір] Це - довгий шлях єдиним згустком світла Назустріч щастю, радості й весні, Найбільша святість, схожа на молитву, Що до небес підносить душі всі! 1Спам 6 Roksa • 13:16, 03.10.2012 [Лінк на твір] Валю, кожен Твій твір- це серйозні напрацювання у сфері мислительства і прекрасні матеріали для філософів, для свого читача, для людини.Ти відкриваєш і робиш яскравими грані, що вже виглядали наче і припалими порохом. Скарбничка мудрості- це твоя творчість. Дякую. 0Спам 12 LedyDelfin • 08:26, 04.10.2012 [Лінк на твір] люба Роксоланочко, найбільше моє щастя, що ТИ до тієї "скарбнички" зазираєш... щораз тішуся гостиною твоєю, як ніби дістаю улюблену перлину, рожеву... і милуюся нею потаємненько... неодмінно рада тобі... 0Спам 7 paliychuk • 15:22, 03.10.2012 [Лінк на твір] Круто.... 0Спам 11 LedyDelfin • 08:22, 04.10.2012 [Лінк на твір] вдячна Вам... 0Спам 8 укран • 19:38, 03.10.2012 [Лінк на твір] Ваш стиль написання віршів неповторний Він вносить свою "родзинку" у цей сайт - дуже солодку родзинку. Вірш цей психологічно наповнений і глибокий, мені так здається... 0Спам 13 LedyDelfin • 08:27, 04.10.2012 [Лінк на твір] 1Спам 9 Asedo1949 • 23:17, 03.10.2012 [Лінк на твір] У своєму вірші Ви ставите дуже багато цікавих запитань на які б хотілося відповіді, але ми всі такі недосконалі, що навіть високо - вчені мужі не можуть достименно сказати, що таке вічність, хоч Господь називає її спокоєм Вічного руху. 0Спам 10 LedyDelfin • 08:21, 04.10.2012 [Лінк на твір] пані Катю! "спокій Вічного руху"! сАме! якби Ви могли справді відчути, як я вдячна Вам за те, ЩО Ви мені зараз сказали! саме так я десь глибоко, на самому дні свідомості, мислення, де сприймаються не слова, не думки, не образи і навіть не символи, а щось іще ТОНШЕ, я це відчувала, не могла перекласти "на нашу людську, земну мову"... вихопити... я пояснила собі Вічність, як справді вічний і безмежний рух -- а рух цей -- як творчість... не обов"язково поетична, хоча це також "творення світів"... от тато мій (майстром був "золоті руки", усе міг зробити і побудувати, і те, що він "виготовляв" з дерева -- служило людям десятиліттями, якщо це навіть звичайне корито для годування тварин... хати "ставив" -- сам, від канави під фундамент до покрівлі даху (вперше двоє цих слів так вдало поєдналися...) -- то тато мій вмер у 57 років... я ніяк не могла прийняти такої події... і от у сні мені пояснили, що його покликано так рано (з моєї точки зору) бо настала пора БУДУВАТИ! новий світ, і краще за нього цього не зробить ніхто... і навіть той новий, майбутній світ, мені на ілюстраціях ніби, показали... пам"ятаю, що світ той був трохи схожим на підводний ніби -- усе там плавне таке, лінії такі -- видовжені ніби, і якось ніби м"ягко-рухливі, важко слова підібрати -- лагідний такий світ... я у цьому віршеві про вічність з малої букви... чисто часове, людське поняття -- той стан, чи ситуацію, яка вже не зміниться, просто втратить з плином часу акценти... гостроту... журбоносність свою... ситуацію, яка вже склалася назавжди і вона незмінна... треба її привітати і подружитися з нею... але Ви мені подарували -- просто неоціненну думку -- про Вічність із Заголовної букви... дуже-дуже вдячна Вам... отже, для якоюсь мірою вже дотичності до "справжньої" Вічності мені не вистачає тільки СПОКОЮ... усього лиш... от саме на цьому і зосереджуся у подальшому... це той ключик, якого я не могла все життя знайти... і Ви, пані Катю, просто так мені його подарували... всі філософські "мої" системи сходяться саме на цьому... і от, Слово сказано...

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі