сорок
три
дні…
а попереду – вічність…
скільки у вічності днів?..
ранків?.. смеркань?..
ночей,
позбавлених відпочинку
і снів?
хвилин,
безкінечних
митей?..
хтось
когось
не так зрозумів,
то чи вистачить вічності –
«так» зрозуміти?..
якщо хтось
когось
НЕ-долюбив,
то чи стане вічності –
долюбити?..
чи є у вічності почуття?..
затишку, спільності,
приналежності,
чи навіть,
скажімо,
втрати?...
може, вічність –
це забуття?
…чи небуття?
так, забуття…
а якщо небуття?..
епітет-оксиморон – «вічне життя»?..
чи відсутність потреби
без жодного смислу
хвилини і дні
рахувати…
03.10.2012
|