На жаль, я бачу перекручування своїх слів, багато ваших питань, знайдуть віповіді, якщо Ви уважніше прочитаєте мій коментар вище... Щоб розмовляти, треба намагатись зрозуміти співрозмовника... Я НЕ ЗАПЕРЕЧУЮ ДІЮ, Я НЕ ЗАПЕРЕЧУЮ ПІЗНАННЯ САМОГО СЕБЕ, НАВПАКИ. Я ЗАПЕРЕЧУЮ ВИСЛІВ "ФІЛОСОФІЯ - НАУКА ПОМИРАТИ", Я ЗАПЕРЕЧУЮ ЛІНЬ У ПІЗНАННІ, тобто СПОКІЙ (як відсутність боротьби, дії пручання) що ВИ ВИПРАВДОВУВАЛИ. Під Боротьбою я маю на увазі, не перший варіант, а другий - що Ви називаєте "підгрібанням", розумієте. Не потрібно усе робити наперекір долі - це не боротьба, а марнування сил... Можливо, на перший погляд "боротьба" занадто гучне слово, але якщо подумати - хіба одним підгрібанням можна здолати лінь, заздрість, пихатість, гордість, хіба "підгрібанням" можна зрозуміти самого себе, тобто я хотів сказати, що це трошки замягке слово, для позначення розумного способу життя... А знаєте я зараз не пишу вірші, значить я щасливий???
Прислухайтесь до порад п. Пилипа, ще додам: "лІпить вареники...", можливо замінити на " ліпИла пироги на всіх" "а вонА ж.." на " вонА ще човгає рідненька.. А загалом відчув настрій вірша, навіяло смуток ...
Спасибі за щирість... На жаль слухати аудіокнигу не маю можливості, проте поясню свою позицію. Мені Ваш коментар нагадує античну філософію стоїків: "..Доля веде того (поміхається тому), хто добровільно і безпечально їй підкоряється, і тягне силоміць (наперекір, з болем і стражданнями), того, хто нерозумно і безсоромно їй суперечить." Але їхні погляди також повязують з афоризмом: "філософія - наука помирати". Мені дуже хочеться вірити у Ваші слова, проте на сьогоднішній день я бачу і відчуваю інше, протилежне - потрібно десь заробляти гроші, потрібно якось зводити кінці з кінцями, потрібно допомагати людям, зрештою потрібно Жити. "Кожному дістанеться по вірі його.." це дуже глибинні слова, так можна багато чого заперечити або навпаки виправдати, але є ще слова: "Береженого, Бог береже" - як бачите тут наголошується Дія, не треба чекати від долі подарунків і оберігу, треба самому діяти, щоб заслужити ці подарунки. Боротись потрібно не з природою, не один з одним, а із несправедливістю, лінню, злістю... Хіба не так? Та навіть Ваші слова "УВІЙТИ в партнерські взаємини, свідчать, про дію, акт боротьби із байдужістю одне до одного. Пливти за течією легко, проте лише річці відомо, куди нас занесе і часто заносить не туди, куди хотілося б, потрібно хоч якось маневрувати по життю, чи не так? Крім того Ви написали, що все одно потрібно підгрібати туди куди хочеться, ПІДГРІБАТИ - діяти свого роду боротись, але не з річкою, а із самим собою... Не подумайте, я не повчаю, я не навязую свою думку, я просто хочу правильніше її висвітлити, а Ви можете сприймати її, а можете відкидати. Спасибі за розмову
Прочитавши вірш, я відчув те, що можна відчувати при закінченні чорної смуги і початку нової, кращої сторінки життя... Це наче початок спокійного, довгоочікуваного щастя, але чи можливий такий спокій на нашій землі, взагалі у цьому світі??? НІ, на жаль ні, якби ж то так просто можна було закритись за дверима, сховатись від поганого, збудувати високі мури і загородитись височенним парканом - на жаль. все наше життя - боротьба, і навчившись радіти промінчику сонця у темряві, навчившись бачити у "поганих" людях хороше, навчившись любити дані нам випробування, ми будемо достойні відчути Рай, навіть більше - ми лише після цього ЗМОЖЕМО відчути Рай... Це лише моя думка.
Зачиню всі вікна і накрию стіл Хай заходять гості, й дружній переспів Хай триває вічно, радість в дім несе Так хочеться жити, мріючи про це! Бажаю сімейного затишку і чудових друзів
Якби не було віри то не було б і такого життя. просто інколи захмарюється доля, затуманюється шлях і силует віри стає малопомітним, але він є, він нікуди не щезає. Спасибі за коментар
Дуже чуттєво мов з надривом написані рядки, дозвольте кілька порад: "А у середині..." трошки недобре, збій наголосів, може замінити на: "А в середині, мов застиг буран", "І скаже..." тут багато сполучиків, трошки якось би їх скоротити, наприклалад "І скаже: "посміхнись - усе ти зможеш..."
Мені знайомі Ваші почуття, дуже важко почувати себе у хвилини випробувань самотнім. Ну що Вам можу ще сказати: Посміхніться, Ви все зможете, все буде добре, допоки ще буде сходити вранішнє сонце на сонну землю, є ради чого Жити. Всьго найкращого
Дуже гарно співається, Але з точки зору форми вірша то дуже просто, мені сотн разів говорили - уникати однотиповх рим (дієслівних, прикметникових...). А так дуже сподобалось.
"Осінній жрець розмахував кадилом, освячував у надцятий сезон" - дуже сподобався образ, цей жрець прислуговує, пані Осені, яка приходить з останіми ключами птахів, так? Загалом вірш сподобався
Спасибі за такий теплий коментар Мені здається: Злітають ангели до всіх Лиш Ті, що треба А ми відштовхуємо Їх Назад у небо І так живем на самоті В пітьмі облуди Збираєм гори золоті Що ж далі буде? Отой маленький агелок (той що на картинці ) Нас зрозуміє Аби лиш пізно не було Міняти дії
І часто буває, що дуже важко нам почути власних ангелів за власною корисливістю. Ми вільні у виборі, але вибір нам даний для того, щоб на власних помилках навчитись правильно його робити. Радий читати Ваш коментар