Прочитавши вірш, я відчув те, що можна відчувати при закінченні чорної смуги і початку нової, кращої сторінки життя... Це наче початок спокійного, довгоочікуваного щастя, але чи можливий такий спокій на нашій землі, взагалі у цьому світі??? НІ, на жаль ні, якби ж то так просто можна було закритись за дверима, сховатись від поганого, збудувати високі мури і загородитись височенним парканом - на жаль. все наше життя - боротьба, і навчившись радіти промінчику сонця у темряві, навчившись бачити у "поганих" людях хороше, навчившись любити дані нам випробування, ми будемо достойні відчути Рай, навіть більше - ми лише після цього ЗМОЖЕМО відчути Рай... Це лише моя думка.
Зачиню всі вікна і накрию стіл Хай заходять гості, й дружній переспів Хай триває вічно, радість в дім несе Так хочеться жити, мріючи про це! Бажаю сімейного затишку і чудових друзів
Якби не було віри то не було б і такого життя. просто інколи захмарюється доля, затуманюється шлях і силует віри стає малопомітним, але він є, він нікуди не щезає. Спасибі за коментар
Дуже чуттєво мов з надривом написані рядки, дозвольте кілька порад: "А у середині..." трошки недобре, збій наголосів, може замінити на: "А в середині, мов застиг буран", "І скаже..." тут багато сполучиків, трошки якось би їх скоротити, наприклалад "І скаже: "посміхнись - усе ти зможеш..."
Мені знайомі Ваші почуття, дуже важко почувати себе у хвилини випробувань самотнім. Ну що Вам можу ще сказати: Посміхніться, Ви все зможете, все буде добре, допоки ще буде сходити вранішнє сонце на сонну землю, є ради чого Жити. Всьго найкращого
Дуже гарно співається, Але з точки зору форми вірша то дуже просто, мені сотн разів говорили - уникати однотиповх рим (дієслівних, прикметникових...). А так дуже сподобалось.
"Осінній жрець розмахував кадилом, освячував у надцятий сезон" - дуже сподобався образ, цей жрець прислуговує, пані Осені, яка приходить з останіми ключами птахів, так? Загалом вірш сподобався
Спасибі за такий теплий коментар Мені здається: Злітають ангели до всіх Лиш Ті, що треба А ми відштовхуємо Їх Назад у небо І так живем на самоті В пітьмі облуди Збираєм гори золоті Що ж далі буде? Отой маленький агелок (той що на картинці ) Нас зрозуміє Аби лиш пізно не було Міняти дії
І часто буває, що дуже важко нам почути власних ангелів за власною корисливістю. Ми вільні у виборі, але вибір нам даний для того, щоб на власних помилках навчитись правильно його робити. Радий читати Ваш коментар
скажем так - її вірш надихнув написати ці рядки, а творчість моя різнобока, спасибі за коментар
В кожнім серці є щемлива рана В кожнім серці не стихає плач Знов постав тихенько перед нами Молодий, сумний чомусь скрипач. Розійшлися ноти між рядками Досвідом дитячих його літ Хтось казав - фальшива гра місцями Інші відчували в нотах зліт ...
Буває ангели мовчать У наших діях І грубощів важка печать Таврує крила Спинитись, встояти, пройти Спроможні гідні Свій храм духовний віднайти Позбутись злиднів, Спинити злісну круговерть Пізнати правду Наповнитися світлом вщерть Забути зраду Самі спроможні тільки ми Тож будьмо сильні Не замикаймося в тюрмі "Нерозумінні". Хто хоче слухати, нехай Хто хоче - вчиться Пізнати сЕбе поспішай Будь наче криця. З душі зігнати грішну гадь Терпіти муки Мов лебеді весну стрічать А не як круки.
Писав на "ти" бо писав здебільшого про себе, проте думаю й іншим буде цікаво це прочитати.
0
Спасибі за такий теплий коментар 
) 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('