Важкувату трохи після сказаного писати коментарі, та все ж... Надіюсь мої слова для Вас мають якусь цінність... Наголос падає на другий склад, значить, на мій погляд, у слові будЕмо потрібно поставити авторський наголос. Також останні рядки трошки здивували "чужої ждемо похвальби" "похвальби", підтримки, розуміння, співпереживання, а не насміхання, повчання, ігнорування, лицемірства (заниження оцінок за мовчанням, підлості за маскою істини). Мені здається ,похвала, щира, правдива як подяка, додає сили, підкріплює і зміцнює. Загалом вірш сподобався
Можете звертатись до мене на "ти", так буде правильніше. Під словом "через" маю на увазі - з допомогою, пізнаючи, відчуваючи, а під словом "пізнавати" маю на увазі вчитись, вивчати... а "навчити може й камінь.." памятаєте, ну а Ви набагато мудріші каменя Добре, бачу набридаю я Вам, просто хотів вказати на слабкості Вашої філософії... Всього найкращого
Питань виникло багато, а цими словами для себе від Вас я на всі отримав відповіді... Ви мудра жінка, я намагаюсь через Вас (доки Ви це дозволяєте) пізнавати світ.. Значить гроші можуть бути причинами, з Ваших слів випливає що так, тоді чому б нам не повикидати їх, спалити, ніколи не брати в руки - раз вони причини?
Ваше право Та все ж мені б було самому цікаво подивитись, як оцінюватимуть Ваш вірш із моїми поправками. Також хочу сказати - читачі примхливі, якщо немає коментарів відразу то зазвичай марно повторно публікувати одне і те ж... краще якщо для Вас це важливо - попросіть щоб Ваш твір прокоментували... Щиро бажаю всього найкращого, памятайте, що поруч завжди є Ті, кому Ви не байдужі, для кого Ви найкращі - просто озирніться і... ну далі самі здогадаєтесь.
Писатиму коротко і чітко: А хто сказав, що гроші - головне у житті?!? Просто одні говорять правду, а інші - лицемірять, і їхнє лицемірство забруднює світ, потрібно боротися не з наслідками (гроші), а з причинами... чи не так? Наперед дякую за проявлену повагу і розуміння...
На жаль, я бачу перекручування своїх слів, багато ваших питань, знайдуть віповіді, якщо Ви уважніше прочитаєте мій коментар вище... Щоб розмовляти, треба намагатись зрозуміти співрозмовника... Я НЕ ЗАПЕРЕЧУЮ ДІЮ, Я НЕ ЗАПЕРЕЧУЮ ПІЗНАННЯ САМОГО СЕБЕ, НАВПАКИ. Я ЗАПЕРЕЧУЮ ВИСЛІВ "ФІЛОСОФІЯ - НАУКА ПОМИРАТИ", Я ЗАПЕРЕЧУЮ ЛІНЬ У ПІЗНАННІ, тобто СПОКІЙ (як відсутність боротьби, дії пручання) що ВИ ВИПРАВДОВУВАЛИ. Під Боротьбою я маю на увазі, не перший варіант, а другий - що Ви називаєте "підгрібанням", розумієте. Не потрібно усе робити наперекір долі - це не боротьба, а марнування сил... Можливо, на перший погляд "боротьба" занадто гучне слово, але якщо подумати - хіба одним підгрібанням можна здолати лінь, заздрість, пихатість, гордість, хіба "підгрібанням" можна зрозуміти самого себе, тобто я хотів сказати, що це трошки замягке слово, для позначення розумного способу життя... А знаєте я зараз не пишу вірші, значить я щасливий???
Прислухайтесь до порад п. Пилипа, ще додам: "лІпить вареники...", можливо замінити на " ліпИла пироги на всіх" "а вонА ж.." на " вонА ще човгає рідненька.. А загалом відчув настрій вірша, навіяло смуток ...
Спасибі за щирість... На жаль слухати аудіокнигу не маю можливості, проте поясню свою позицію. Мені Ваш коментар нагадує античну філософію стоїків: "..Доля веде того (поміхається тому), хто добровільно і безпечально їй підкоряється, і тягне силоміць (наперекір, з болем і стражданнями), того, хто нерозумно і безсоромно їй суперечить." Але їхні погляди також повязують з афоризмом: "філософія - наука помирати". Мені дуже хочеться вірити у Ваші слова, проте на сьогоднішній день я бачу і відчуваю інше, протилежне - потрібно десь заробляти гроші, потрібно якось зводити кінці з кінцями, потрібно допомагати людям, зрештою потрібно Жити. "Кожному дістанеться по вірі його.." це дуже глибинні слова, так можна багато чого заперечити або навпаки виправдати, але є ще слова: "Береженого, Бог береже" - як бачите тут наголошується Дія, не треба чекати від долі подарунків і оберігу, треба самому діяти, щоб заслужити ці подарунки. Боротись потрібно не з природою, не один з одним, а із несправедливістю, лінню, злістю... Хіба не так? Та навіть Ваші слова "УВІЙТИ в партнерські взаємини, свідчать, про дію, акт боротьби із байдужістю одне до одного. Пливти за течією легко, проте лише річці відомо, куди нас занесе і часто заносить не туди, куди хотілося б, потрібно хоч якось маневрувати по життю, чи не так? Крім того Ви написали, що все одно потрібно підгрібати туди куди хочеться, ПІДГРІБАТИ - діяти свого роду боротись, але не з річкою, а із самим собою... Не подумайте, я не повчаю, я не навязую свою думку, я просто хочу правильніше її висвітлити, а Ви можете сприймати її, а можете відкидати. Спасибі за розмову