Мені так сумно як побачу хатину цю на край села. Пройшовши поруч. чуть не плачу, бо моя мати в ній жила. Старенька хата біля річки. а скільки в ній було тепла. Вечерять сядем біля свічки, сім*я велика в нас була. І мати всім давала раду, братам, сестрі, відтак мені. Не все сприймали ми пораду, тому і вчились на ремні. Було так весело в тій хаті, завжди лунали крик і сміх, а мати, як завжди, в халаті, ліпила пироги на всіх. З дитинства звикли ми до праці. гуртом ішли ми на город, додому ж тягнем по ломаці, бо не ледачий ми народ. Та з часом хата опустіла, ми по одному вчитись йшли, а як же мати знов раділа, коли гуртом ми квас пили. Один шалаш лиш пам*ятає, що збудували ми в дворі, всі проводи й весілля знає, на радість мамі й дітворі. І от вже мати геть старенька, вже двох братів в живих нема, вона ще човгає рідненька, дітей багато-а сама.
Прислухайтесь до порад п. Пилипа, ще додам: "лІпить вареники...", можливо замінити на " ліпИла пироги на всіх" "а вонА ж.." на " вонА ще човгає рідненька.. А загалом відчув настрій вірша, навіяло смуток ...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")