СУМНОГОЛОСА
Недовічний... Потоплений літа талан. У останніх ковтках ще живого тепла, в не пожовклому поки що зіллі - його залишки, бідні, невільні... Відбирає у днів опромінений час і руками холодними прудко - до нас осінь-згуба - в дощах сизооких. Переслідує знов наші кроки. Обіцяє красу своїх гір золотих і веде нас тихцем - до морозів і криг... Неосудна в підступності осінь. Повернулася... Сумноголоса.
Додав: Abigel (28.09.2012)
| Автор: © Марія Берберфіш
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА