СУМНОГОЛОСА
Недовічний... Потоплений літа талан. У останніх ковтках ще живого тепла, в не пожовклому поки що зіллі - його залишки, бідні, невільні... Відбирає у днів опромінений час і руками холодними прудко - до нас осінь-згуба - в дощах сизооких. Переслідує знов наші кроки. Обіцяє красу своїх гір золотих і веде нас тихцем - до морозів і криг... Неосудна в підступності осінь. Повернулася... Сумноголоса.
Додав: Abigel (28.09.2012)
| Автор: © Марія Берберфіш
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА