Радий, що ви написали такий вірш, радий, що він сподобався людині, якій ви його посвятили, справді досить проникливо. У другому катрені, здаться, слово "ласкавім" забігло не туди, закиньте його у попереній рядок. Всього найкращого, живіть і не забувайте друзів, бо вони памятають про вас...
Зворушливо гарний вірш Бачу у вас із настроюванням тексту виникли проблеми - під час редагування видільть текст а потім задавайте бажаний шрифт, розмір чи колір. Удачі!
гарна гумореска, щоправда в кінці трохи збився: "це нас двох отак побили.." наче його і ще когось побили, а не вдвох жінка з тещею. Розумієте? Може якось - це удвох мене побили з жінкою ще теща.
"Христос Воскрес пане Миколо" - трохи насторожив початок, розумію це посвята, але, не для одного ж Миколи Христос Воскрес, чи лише Микола не знав, що він Воскрес, незнаю, трохи збився у думках. Хоча загалом вірш хороший, я думаю пану Миколі сподобалося б
"і коли в душах до всього байдужих проснеться раптом зернечко любові" - погоджуюсь із попереднім коментарем, цього хочуть всі поети, але жаль, жаль, що навіть серед них є такі, що крім своєї творчості нічого не бачать, є що чекають більшого кращого, але ж без їхніх слів, без їхніх настанов і побажань ми ніколи не дізнаємось - яке те краще у їхньому розумінні! За зміст
Красивий вірш, розумію це твоя улюблена тема. Мене трохи бентежать наголоси - громИ, водночАс, можливо поставити авторський наголос, чи я помиляюсь? Спасибі за вірш
Так ий гарний початок, а кінець трошки не сподобався, розумію ви хотіли всі рими зробити однаковими у стовпчику, але уникайте дієслівних рим. Хоча дітям мабуть сподобалося б.
Мене вчили, що розділові знаки - а саме коми у вірші в кінці рядка не ставляться, тому що пояснювали, що і так після кожного рядка робитьбся пауза і тому ком немає сенсу ставити. Проте звісно крапки, двокрапки, знаки оклику, питання чи тире ставляться, навіть потрібно щоб ставились. А ви що на це дуимаєте?
Лише мить, одна мить вирішує все - повороти минулої траєкторії і моделювання майбутнього. Завжди здається, що час кудись безповоротено втікає від нас, але добре, що ми живемо не заради часу. Ми живемо заради яскравого світлого спалаху добра, заради теплих миттєвостей. Жаль, як жаль, що це миттєвості. Вони ніколм не покинуть наші серця. Нехай же вони будуть лише прекрасні. Не треба сумувати за втраченим, сумуючи за минулим ми втрачаємо майбутнє. І тоді здається, що час ще швидше втікає від нас. Саме у моменти ностальгії наша підсвідмість зупиняє час. Але він зупиняється лише для нас. А довкола все продовжує кипіти. Нехай же нам завжди вистачає місця у тому вихорі подій. Так, змінюються технології, розвивається наука, багато нам стає незрозумілим, і ми комусь стаємо незрозумілі. Чи означає це відставання, забуття? Ні, і ще раз ні. Ми самі свого роду цілі таємничі галактики забуті лише часом, але не людьми. І якщо нове дійсно мудре то воно повинне не лише не забувати, а і пізнавати нас. Як хочеться окрилити свій світ, щоб нащадкам було приємно згадувати. Нехай же панує у наших внутрішніх світах лише прекрасна і мудра любов. Тоді буде кому нас пізнавати.
Вибачте, просто хотів висловити свої думки. Так, я ще мало пережив, мало знаю, та все ж... Також ви переплутали вікна із твором і коментарем до твору - саму прозу треба було б розмістити у другому вікні публікації. Дякую вам за щирість і мудрість років
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('