Ех, Моя надія звісно ще жива Надія в щастя довге і чудесне Прийдуть жнива, набутого жнива І може завтра вже морози скреснуть До крука вже не в сні а наяву Прийде кохання подихом світанку Святе і вічне, з ним десь попливу Туди, де вічно чутиму веснянку...
Росте у полі квітка польова До сонця тягнеться із затінку густого Людина, допоки ще жива Повинна позбуватися лихого Лише за літом осінь нас чекає Лише морози змінює весна Торуймо гідно шлях святого раю Щоб після зим душа у нас цвіла.
Не у талані справа, справа у нас самих, від нас залежить як буде життя минати - у безвість чи у вічну память не лише рідних, а і Ваших читачів, яким беззупинно доносьте свій заповіт через твори
Дякую, що прочитали і написали коментар. Кажуть, що людська душа безсмертна і здатна проживати на землі кілька життів, хто-зна, можливо із попереднього життя якийсь слід та й залишився..