Дуже сильний і емоцыйний вірш.. Усе не те щоб намальовано а навіть об'ємно, мов у скулдьптурі. І сумно, сумно! І перемоги наче досяглм, та все розбрат і сутички, то біля ідолів кам'яних, то біля мертвої, але живучої ідеї Великої Росії. У нас на сході це надто поширено. І кінцю краю не видно. Потрібна якась по справжньому об'єднуча ідея, та на жаль, ще ніхто не спромігся її віднайти. А вона на часі. Завтра може бути вже пізно.
Коли ж нарешті буде спокій На закривавленній землі? Щоб не губились марно кроки Щоб не згасали у імлі.
І справді ще рано підгоняти подію. Великим лихом може це закінчитися.ю Треба усім мати терпіння і повагу до ближнього, навіть і до того, хто живе далеко, та все ж в Україні. Мудрий вірш.
Дуже образно, навіть несподівано і мабуть тому ще більше вражає. До того ж є присмак іронії. Це добре, бо надто все навкруги серйозні і з того наражаються на халепи. Єдине, що треба змінити на мій погляд це "привідкриту" на 2Відкриту", бо мова йде про душу, а вона за будь-яких умов залишається відкритою.
Я б прописав це місце так: " і душу відкриту твою Бере під оптичний приціл"