| Дві долі поєдналися навік, На шлюбний рушничок стаючи, Щоб подолати разом безліч бід, Які нам всім не обминути. Щоб в щасті нам прожити все життя, Малих діток в любові народити, В душі нести це світле поуття І дерево у землю посадити. І по собі лишити добрий слід З людьми завжди у мирі проживати, І жити,щоб гордивсь тобою рід, І затишне гніздечко збудувати. Та жаль,буває зовсім навпаки Не встигши поєднатись-розійшлися, Говорячи,що різні в них думки І що характерами не зійшлися. Тоді навіщо на рушник ставать? І в очі один одному дивитись? Коли свій шлюб так легко розірвать І дати почуттям так враз розбитись. Нам треба нашу вірність пронести Через роки і через хуртовини І у серцях своїх любов нести Для щастя і добробуту родини
| 
у Вас 
0
Хай і надалі пишеться лише про хороше.
