Окремі рядки аж за душу беруть. Тому мабуть так кидаються в очі деякі огріхи. Знайдыть їх, виправте і Ваш вірш заспіваэ, мов той кант. Успіхів Вам і натхнення.
Не переймайтеся. Тільки у самотності відкриваються очі і на світ, і на власну душу, бо ніщо не відволікає, і можна почути слабенький дзюркіт першого струмочка з-під криги, і легкий ледь чутний шепіт першого зізнання у коханню :hands:
Влучно про нашу цьогоріічну зиму. Багато знахідок у образах. Та на щастя за вікном відновлюється справжня зима. Сподіваюсь, вона нас всіх ще потішить. Чудовий вірш. А ремарка тільки одна - у останньому рядку на початку, мені здається, за змістом краще було б використати "вже", як символ пробудження скорої весни.