Там, у горах високих...
Там, у горах високих,
Кришталеві потоки
По камінню стікають
У стрімкий водограй.
Двоє лебедів білих
Опустились на схили,
Очевидно, гадали,
Що потрапили в рай.
А над тим водограєм
Сонце бризками грає.
А на скелях дерева,
Як примари, стоять.
Йде туман понад краєм.
Шум води не вщухає.
Білі лебеді тихо
Щось своє гомонять.
Раптом вітер-шуліка
З гір метнувся, мов піка,
Льодяною водою
Буйні трави облив,
Водограєм крутнувся.
Лебідь враз стрепенувся,
І від бризок кохану
Він крилом затулив.
Додав: leskiv (01.02.2014)
| Автор: © Пироженко Таміла
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
0
