| Там, у горах високих,
Кришталеві потоки
По камінню стікають
У стрімкий водограй.
Двоє лебедів білих
Опустились на схили,
Очевидно, гадали,
Що потрапили в рай.
А над тим водограєм
Сонце бризками грає.
А на скелях дерева,
Як примари, стоять.
Йде туман понад краєм.
Шум води не вщухає.
Білі лебеді тихо
Щось своє гомонять.
Раптом вітер-шуліка
З гір метнувся, мов піка,
Льодяною водою
Буйні трави облив,
Водограєм крутнувся.
Лебідь враз стрепенувся,
І від бризок кохану
Він крилом затулив.
| 
у Вас 
0
