| Місяць завис над моєю хатиною. Зорі мигтять, мов коштовні перлини. Згадую, як я малою дитиною Думкою в небо безмежнеє лину. Там, в неосяжних, далеких просторах Всесвіту, людством ще незбагненного, Ввижались мені чудернацькі потвори З вдачею ангела й розумом вченого. Місяць по небу котився поволі. Зорі велично і гордо мигтіли. Дівчисько стояло й дивилось на зорі. Вони говорити з ним не хотіли.
| 
у Вас 
0
