Дуже мелодійний розмір, Пані Наталю. Я таким теж колись писав. І ибуло мені тоді аж дев'ятнадцять років. І мова у ньому, як і у Вас йшла також про вечір.Вірш був російською, наведу першу строфу: Старый тополь устало Прислонился к забору, Тихий вечер ему Нашептал о любви - Это было давно... Это всё ещё будет не скоро - Потемневшее небо И в дальних с садах соловьи... Дуже гарний вірш - образи і з природи, і предметного людського світу, у вас, як і завжди навпрочуд вдало поєднано. Повірте, таке рідко кому вдається. Щастя Вам і натхнення!
Пані Наталю, на жаль у Галичині я був лише у мріях, але багато читав про неї і переглянув чимало. Тепер вже пізно кудись вирушати і вік і здоров'я не дозволять. Та Галичина і була і залишається у моєму серці. У ній все дивне - і природа, і архитектура, і пісні, і звичаї, та головне мабуть люди - талановиті і працьовиті.
Добрий вірш, пане Іване! У ньому дивним чином поєднались спокійна мудрість зрілої людини і палкість юної душі. Тому, мов з кресала, стільки цікавих образів.