Прийшла світань, рано без печалі, Уся сяйна від власної любові. Чому б із нею - не йти у далі, Покрив одважним суть свою в основі. Розправив плечі, відкривши очі, Поклав ходу у силу небувалу. Від ласки сонця, що їй блискоче, Здолати довгу путь свою чималу. І як з роками кожному кортить, Між людьми потертись, радо недарма. Свої чесноти в сонці засвітить, А любов від них, прийде уже сама. Примножить дух з вірою підсобить, Слабим ногам, хід несхитний поверне, Людським серцям мліти не позволить, Від сонця йтиме з любов’ю не мене. Все добро даватиме священне, В рясній красі, на мирну оборону. На світань, воно прийде й до мене. Як тепла вість, від маминого дому.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
