По телебаченню бачила. що знято фільм про Велику Вітчизняну війну де наші загарбники вісвітили себе у ролі жертв... от і правда і брехня...як розумітимуть це наші діти. Тих хто знав правду- вже нема... Цікавий вірш дуже цікавий п. Іро. я думаю(хоч це за межами можливого)-а якби запитати у загиблих...яка їхня правда?
Не стану кривити душею... все це в тій чи іншій мірі присуще кожній жінці... та хіба не це вас, чоловіків , і притягує до нас Цим віршем можно як і сварити жінку , так і хвалити...
Моя,вже покійна, бабуся батькова мама, залишилася вдовою ще в перший рік війни. Ростила сина, працювала тяжко, і,як Ви пишите п. Юрію, плакала по ночах....
Дякую за щирі побажання п. Наталю.З тих пір, коли я навчилася розуміти себе,розуміти, що мені потрібно(і виявилося, що потрібно зовсім не багато: біленька хатинка у вишневому саду , коханий чоловік і діти) прийшло і розуміння щастяа, головне, його відчуття. Життя важке, часом-страшне...та нема нічого важчого, страшнішого для людини, як самотність.
до нужд Незмірно-ницих човгаючи в тінь...страшно , що більшість і не розуміє цього. Жага збагачення, влади захоплює світ...Не можно забувати своє коріння,віру дідів і прадідів... П. Лесю дуже актуально , проникливо, зачепило...