ВІРШ "БАБУСЯ"

Старенька бабуся іде по дорозі,

Змережене зморшками миле лице.

Роки пролетіли у вічній тривозі

Промчалось стрілою життя нелегке.

Прийшлось пережити війну і голод,

Розруху країни в недобрі часи,

Прийшлось недоїсти,відчути і холод,

Життєвий тягар на плечах пронести.

Прийшлось чоловіка,синів проводжати

На довгу,ой довгу прокляту війну

Іземлю коровами в полі орати,

пускаючи в неї солону сльозу.

А потім...як постріл у дім похоронка

"  О. Боже, о, люди за що це мені?.

У серці лишилась глибока воронка,

Душа залишилась в постійній журбі.

Війна закінчилась,прийшла Перемога

Додому прийшли-старший син,чоловік.

на серці у матері вічна тривога

і туга за меньшиньким сином навік.

Немає синочка,немає дитяти,

У матері серце болить

" Як сумно без тебе,що маю діЯти?

Як далі мені без синочка прожить?"

А потім хвороба старшого сина

Його не змогли у лікарні спасти,

Померла у матері друга дитина

Як сум материнський по світу нести?

Від горя оговталась-знову нещастя-

Від горя старенький дідусь захворів

Знов похорон в хаті- душі розп"яття

За межу навіки дідусь відлетів.

Лишилась бабуся сама самотою

Так пусто у хаті і пусто в душі

Одна на всім світі з своєю журбою

Здощами холодними в осінні дні.

Старенька бабуся іде по дорозі,

Змережене зморшками миле лице,

Роки пролетіли у вічній тривозі

Промчалось стрілою життя нелегке...