КОЧУБЕЇВНА (ява друга) ХРЕСТИНИ

ява друга ХРЕСТИНИ (Хмара-видиво стрімко наближається, сповиває берег і він зникає. Натомість – яскравий сонячний ранок. Квітує бузок. Радісно переливаються церковні дзвони. Батурин. Садиба Кочубеїв). Кочубеїха (заклопотано) Хоч би ж нічого не забути... (до дівки) А бричку килимом встелила? Дівка Встелила, пані, Все зробила... Кочубеїха А подушками намостила Під боки кУмам?.. Дівка Поки ні... Кочубеїха Чому?! Дівка Бо Гетьман на коні Поїде в церкву. Каже, бричка – То не для нього. А кумі... Кочубеїха Помилуй, Боже! От привичка... (проворно підбігає до Гетьмана) Їй-бо, ви, куме, як малі – Могли, то й спали б у сідлі... (до них підходить молодиця з немовлям на руках – то кума. До обох:) Кума …А ось і наше янголя – Прокинулось і вже сміється. Кумо, воно, мені здається, На вас похоже... (заглядає в густі шлярки до немовляти, воно, мабуть, пручається) ...ох ти ж, киця… На світ кортить уже дивиться?.. Це я – твоя хрещена мати, (грайливо подивляючись на Гетьмана) А он-де, бач? – хрещений тато... (підходить Кочубей) Кочубей Кумо, прошу в ридван сідати – Пора до церкви вирушати. То прошу. Хай благословля Бог вас, дорогу й немовля... (у цю мить невідь звідки виникає стара черниця. Вона ловить Кочубеїху за рукав і сердито напУчує:) Черниця Оддайте кумові дитя!.. (нічо не знають до пуття...) Хай кум хрещеницю везе... Кочубеїха (вбік) Та що вона таке верзе? (до черниці) Та ж кум поїде на коні! Черниця Ти, Любко, дуже вперта жінка... Мазепа Давайте дівчинку мені. (черния забирає у куми немовля і подає його Гетьманові. Мазепа бере дитину) Оце-де - справжня українка! Кочубеїха Та не схибніть мені дитини! До церкви – вЕрхи: Сивий жах! Мазепа Кумо, це ж будущність Вкраїни Тримає Гетьман на руках! Вже ж не схибнуть, дасть Бог, зуміє -- (і до своєї дорогої ноші) То що? -- поїхали, Маріє?..