ява
друга
ХРЕСТИНИ
(Хмара-видиво стрімко наближається, сповиває берег і він зникає.
Натомість – яскравий сонячний ранок. Квітує бузок. Радісно переливаються
церковні дзвони. Батурин. Садиба Кочубеїв).
Кочубеїха
(заклопотано)
Хоч би ж нічого не забути...
(до дівки)
А бричку килимом встелила?
Дівка
Встелила, пані,
Все зробила...
Кочубеїха
А подушками намостила
Під боки кУмам?..
Дівка
Поки ні...
Кочубеїха
Чому?!
Дівка
Бо Гетьман на коні
Поїде в церкву.
Каже, бричка –
То не для нього.
А кумі...
Кочубеїха
Помилуй, Боже! От привичка...
(проворно підбігає до Гетьмана)
Їй-бо, ви, куме, як малі –
Могли, то й спали б у сідлі...
(до них підходить молодиця з немовлям на руках – то кума. До обох:)
Кума
…А ось і наше янголя –
Прокинулось і вже сміється.
Кумо, воно, мені здається,
На вас похоже...
(заглядає в густі шлярки до немовляти, воно, мабуть, пручається)
...ох ти ж, киця…
На світ кортить уже дивиться?..
Це я – твоя хрещена мати,
(грайливо подивляючись на Гетьмана)
А он-де, бач? – хрещений тато...
(підходить Кочубей)
Кочубей
Кумо, прошу в ридван сідати –
Пора до церкви вирушати.
То прошу. Хай благословля
Бог вас, дорогу й немовля...
(у цю мить невідь звідки виникає стара черниця. Вона ловить Кочубеїху за
рукав і сердито напУчує:)
Черниця
Оддайте кумові дитя!..
(нічо не знають до пуття...)
Хай кум хрещеницю везе...
Кочубеїха
(вбік)
Та що вона таке верзе?
(до черниці)
Та ж кум поїде на коні!
Черниця
Ти, Любко, дуже вперта жінка...
Мазепа
Давайте дівчинку мені.
(черния забирає у куми немовля і подає його Гетьманові. Мазепа бере
дитину)
Оце-де - справжня українка!
Кочубеїха
Та не схибніть мені дитини!
До церкви – вЕрхи:
Сивий жах!
Мазепа
Кумо, це ж будущність Вкраїни
Тримає Гетьман на руках!
Вже ж не схибнуть, дасть Бог, зуміє --
(і до своєї дорогої ноші)
То що? -- поїхали, Маріє?..
Перечитала всі три частини Вашого твору і не можу передати Вам яка я вражена. Мова доступна, жива і хоч факти цього історичного роману, ніби всім відомі, та Ваш твір описує такі події і цікаві факти, які дивують уяву, і тому хочеться читати, і читати...
дякую, пані Катю... так... про Мазепу писано багато... і по останній його любові - топтпно-перетоптано... інтерпретовано... той же Пушкін... а що наш Сосюра - то й Пушкіна їхнього перевершив у "злопихатєльстві"... тут же - не власні домисли - моя "версія" вивірена на історичному матеріалі... тому, сподіваюся, Вам і надалі цікаво буде читати мою Кочубеївну...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")