Жінка, мати, має дар прививати любов і щирі почуття, лагідно, трепетно, віддано, м"яко. А чоловіки дещо інакші - більш скупі на почуття, тримають свої болі, жалі, любов приховано, з острахом виявлення своєї вразливості... Дякую за прочитання і відгук, Таню!
Гарний, душевний і щирий вірш, пані Катерино! У кожному рядочку ота любов материнська, той щемний біль і тривога за рідну кровиночку моляться. Дай Боже, аби молитви були почуті, адже це найщиріший, найсильніший оберіг для наших дітей.
Так, Маріє, Ваша правда - думок багато, різних, а істина, мабуть, десь собі посередині. Нам же дано, можливо, вхопити лише її промінчик... Дякую щиро за прочитання і відгук!
Цей вірш був навіяний рядками іншої авторки, а саме: Дозвольте закохати Вас... у осінь. Вона стоїть одна на бережку Край озера, де серце потай просить До літа хоч би кладочку хитку. Олеся Овчар