Саме так, п. Наталіє. Але це тільки так написано , і за ЛГ я взяла себе. Та думаю, що так було у кожної дитини. Змалку ідо старості ми мріємо про різне, поки в хату не постукає біда. Потім одна мрія-щоб тої біди не було. Дякую за нагороду.
Той час вже настав. Нам тепер треба просити пробачення у тих предків, хто жадаів і боровся за нашу кращу долю. А нині ми все рушимо і половина з нас й не думає каятись. А інша половина і покаялась би, та нема вже перед ким. Летимо в пропасть вириту власними руками і страхами. Гарна тема і актуальна, п. Ірино!