Дощ відшумів, знов у садочку тиша.
Хіба самотню тут тебе полишу?
Після обіду всядемось в альтанці –
Такі собі підтоптані коханці.
Всміхнусь тобі, а ти мені всміхнешся,
На кожен жарт мій сміхом відгукнешся.
Були сумні, а стали безтурботні,
Бо ми удвох і більше не самотні.
І хай до вікон заглядає старість,
Нам кожен день дарує щедро радість.
Для мене ти довіку бездогана –
Бо у душі від юності кохана.
Співає у садочку соловейко,
І в такт йому тихенько серце тенька.
Дощем омиті яблука і груші,
А поруч з ними чисті наші душі.
Нікуди я від тебе не поїду…
Доба минула, знову час обіду.
Серпень, 2013
| 
у Вас 
0
