Згоден, що цей відступ нині необхідний. Та все ж росіяни й іже з ними наступають дуже круто - що не завоюють, то суцільні руїни. Видно, степ донецький хочуть бачити виключно степом, без зайвих споруд. А нам, звісно, не стільки треба вже вчитися воювати, як керувати військами, аби все робилося вчасно і в лад.
Астрологія - віра для тих, хто не хоче вірити в науку. На планеті 500 мільйонів представників кожного знаку зодіака. Ото вже схожих долей скільки? Хто повірить у схожість такої кількості доль? Але гроші завжди окріплюють віру в астрологію. Особливо самих астрологів. Гарну тему задали у вірші, пані Таміла.
Ой, жаль, але та пісня губиться по донбаських степах ще й досі. З одного боку оглашенна Росія, а з іншого - наші немов паралізовані у волі і діях владці. А посередині солдат зі своєю кров'ю і вірою у Вітчизну. Отака вона, наша трагічна пісня.
Так якось виходить, що вся наша новітня історія підтверджує відому фразу, що правда в кожного своя. Чи воно так і є? Бо чогось у мене великі сумніви, що в селянина серед поля і власних мозолів одна правда з депутатом при мільйонах і пещених руках у кишенях. Напевно, варто шукати не стільки правду, скільки справедливість. У законах, суспільному устрої, способі життя владців і простого люду. А вірш розумний і дуже актуальний.
Підтримую кожне слово. Не погоджуюсь лишень з одною строфою - "твій дух свободи вже у ній вита". Наскільки я можу судити зі спілкування навіть з чистокровними українцями, котрі оелилися і мешкають у Росії, там ще духом свободи і не пахне, там повсюдно смердить безумним поклонінням вождю і ненавистю до України, іноді такою лютою й бездумною, що я іноді починаю сумніватися, чи ж знав я тих людей раніше, чи тих людей знав.