Розумний - ще не означає догадливий. Але якщо те повідано подрузі, то, напевно, скоро просто знатиме. Жартую, звісно, в тему вірша, так би мовити, розвиваю сюжет.
Філософська думка, її можна приймати до серця чи вступати в дискусію по деяких пунктах, але важливо інше - народити в собі кохання і змогти його пронести чим подалі в житті. А все інше - то вже деталі, які важливі, але пояснити всієї суті кохання ніколи не зможуть. Бо воно - могутнє. Гарний вірш, наштовхує на море думок.
А я вважаю, що нічого жорсткого в кінці вірша немає. Є бажання бути собою, а що довкола так багато ворон, то в житті кожної людини їх пролітає через долю чимало. І залишитись поміж них лебедем, себто, собою - то іноді дуже важливо.
Це добре - стати птахами, але й не менш важливо встигнути й зуміти сягнути високості, коли поруч блукає степами п'яний від власної величі мисливець за пташиними душами.
Є два терпіння - в покорі й борні. Коли виберемо остаточно друге - тоді й народимось остаточно. Бо першого вже мали вдосталь, але так нічого, крім біди й болю, з нього не здобули.
Найбільше багатство людини - далеко не гроші, найбільше багатство - людина поруч тебе. Не поруч грошей, заможності, хат і автомобілів, а поруч тебе. Хто на цьому поприщі стане "мільйонером", той знайде щастя.
Та не про геніїв, як таких, вірш, пане Віктор. То так, для "затравки", а суть у тому, що маємо велике щастя в житті - змогу й бажання творити. А геніальність - то досить суб'єктивне поняття, аби біля нього маятися всілякими дурницями.
Навіть як є в душі просто слово, що рветься з неї, його варто подавати людям. На те й посилає нас Бог у світ, аби несли свою думку між люди і тим той світ примножували.
Не згоден, пані Ірино. Ніколи не вважав і не вважаю себе найкращим, але й на роль найгіршого не згоден. Коли зустрічається на твоєму шляху справжній виродок, треба мати велику зневагу до себе, аби його вивершити понад власною душею, як щось більш достойне. Вибачте за правдиву власну думку.
Про гречку і реп'ях - це добре Ви сказали. Бо все-таки й вірші без правил, але від душі - прекрасно, але з іншого боку, коли в тому вірші більше сучків, ніж слів - то також не надто потішиш душу. Отже, всього повинно бути в міру - і порушення правил, і їх дотримання. Не варто, напевно, бути закоренілим ортодоксом, але й анархістом чистої води теж, напевно, не варто.
Дякую, особливо за оту анонсовану Вами самокритичність. Вона завжди має бути, інакше не буде й вимогливості до себе. А це при роботі зі словом нікуди не годиться.
ВІрш задумливий, от лиш останній катрен не досить добре виписаний, друга строфа "щоб ніколи життя не було" звучить якось дивно в руслі того змісту, який Ви вклали у вірш.
Роль особи в історії завжди має велике місце. Другу світову війну розв'язала одна людина, не дай Бог третьої, в неї також буде одне ім'я призвідця. А людність, це також часто підтверджує історія, не завжди мислить адекватно й самостійно. Тож, коли мені говорять, що не варто критикувати українську владу, бо йде війна, я завжди кажу: "Вартор, ой, варто." Бодай з-за того, аби не перетворитися у колись братній, а нині ворожий, нам народ за способом мислення.
Як будемо вперті у примусі влади да дій за нашим сценарієм, то з часом народ дійсно стане господарем своєї країни. А що топити ближнього - це наша особливість, то трохи є, але, судячи зі служби ще в радянській армії, не в одних нас, як нації, є ця вада.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('